Дослідники з Японії та Італії знайшли спосіб визначити вік найбільшої планети Сонячної системи. За допомогою комп’ютерного моделювання вони з’ясували, що Юпітер сформувався приблизно через 1,8 мільйона років після народження Сонця.
Планетологи відтворили процеси, які супроводжували появу газового гіганта, взявши за основу поведінку хондр — сферичних або субсферичних частинок кристалізованих силікатів, що становлять основну частину більшості хондритових метеоритів. Ці мікроскопічні кульки діаметром від 0,1 до 2 міліметрів мільярди років тому утворилися в надрах планетезималей — небесних тіл, які існували на ранніх етапах історії Сонячної системи та оберталися навколо протопланет.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports, вчені зазначають, що Юпітер зароджувався як «ембріон» розміром із Марс, маса якого становила лише 10,7% від маси Землі. Його гравітація спричиняла потужні зіткнення планетезималей (при взаємних швидкостях понад два кілометри на секунду), які нагадували за силою вибухи. Вода при цьому випаровувалася, перетворюючись на пару, а розплавлена силікатна порода роздрібнювалася на дрібні краплі — ті самі хондри, що збереглися в метеоритах як свідчення формування планет.
За допомогою штучного інтелекту науковці змоделювали зростання маси Юпітера та встановили, що пік утворення хондр припав на період, коли Сонячній системі було 1,8 мільйона років. Цей висновок підтверджує, що саме тоді планета почала активно накопичувати газ із протопланетної туманності, швидко зростаючи до гігантських масштабів. Сьогодні маса Юпітера у 318 разів перевищує масу Землі та в 2,5 раза більша за масу решти планет разом узятих.
Дослідники припускають, що подібні процеси відбувалися і під час народження інших гігантів, зокрема Сатурна, а також за межами нашої планетної системи. За їхніми підрахунками, на формування газових гігантів потрібно близько одного-двох мільйонів років, що добре узгоджується з часом появи Юпітера.