Сонце завжди залишалося джерелом захоплення та загадок для людства, а тепер астрономи отримали змогу зазирнути в його динамічне серце з небаченою раніше точністю. Завдяки Сонячному телескопу імені Даніеля К. Іноуе, розташованому на острові Мауї (Гаваї), вдалося зробити найдетальніші зображення сонячного спалаху у спектральній лінії H-альфа з довжиною хвилі 656,28 нанометрів. Камера телескопа зафіксувала спалах класу X1.3 8 серпня 2024 року під час його згасання, показавши темні ниткоподібні корональні петлі — найменші з відомих на сьогодні.
Корональні петлі — це гігантські дуги перегрітого плазмового газу, що формуються вздовж силових ліній магнітного поля Сонця. Їхня нестабільність може призводити до потужних сонячних спалахів і викидів енергії, які здатні викликати магнітні бурі на Землі. Завдяки унікальній оптиці та високочутливим фільтрам телескопа Іноуе вдалося розгледіти структури розміром лише 21 кілометр, тоді як середня ширина виявлених петель становила близько 48 кілометрів. Це рекордний показник, адже раніше подібні утворення вважалися щонайменше вдвічі ширшими, проте їхнє існування не вдавалося підтвердити спостереженнями.
На отриманих зображеннях видно темні дуги плазми, що нагадують аркади, а поруч із ними яскраво сяють рельєфні стрічки спалаху. Вчені припускають, що ці крихітні петлі можуть бути своєрідними «будівельними блоками» сонячних спалахів — елементарними одиницями, з яких складається вся структура. Якщо ця гіпотеза підтвердиться, то це відкриття можна порівняти з переходом від споглядання лісу загалом до розрізнення кожного дерева окремо.
Для отримання даних команда використала інструмент Visible Broadband Imager із H-альфа фільтром, здатний фіксувати деталі до 24 кілометрів — удвічі різкіше, ніж будь-який інший сонячний телескоп. Цікаво, що спочатку дослідники планували вивчати інші аспекти активності Сонця, але несподівано виявили ультратонкі структури, які стали справжньою науковою сенсацією.
Це досягнення не лише підтверджує багаторічні припущення про масштабність корональних петель, а й відкриває шлях до вивчення їхньої еволюції та процесів магнітного перез’єднання, які є рушійною силою спалахів. Нові знання про магнітну архітектуру Сонця можуть суттєво вдосконалити прогнози космічної погоди та допомогти краще підготуватися до наслідків сонячної активності на Землі.