Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications Earth & Environment, припускає, що умови, необхідні для фотосинтезу на Марсі, можуть існувати під поверхнею пильного льоду середніх широтах Червоної планети. Фотосинтез – це процес, за допомогою якого живі істоти, такі як рослини, водорості та ціанобактерії, створюють хімічну енергію, використовуючи воду та світло. Для його здійснення потрібні вода і світло, і він створює більшу частину кисню в атмосфері Землі.
Дослідники вважають, що досить товстий шар льоду на Марсі може відфільтровувати жорстке випромінювання сонця, але також пропускати достатньо сонячного світла для фотосинтезу, створюючи так звані «радіаційні зони». Ці зони можуть знаходитися на глибині від 5 до 38 см під поверхнею льоду, залежно від кількості пилу в льоду.
Команда, очолювана науковим співробітником Лабораторії реактивного руху NASA Адітею Кхуллером, використовувала комп’ютерне моделювання, щоб виявити, що курний марсіанський лід може танути зсередини, а лід, що покриває його, захищає цю рідку воду, що знаходиться на невеликій глибині, від випаровування в суху марсіанську.
«Ми не заявляємо, що знайшли життя на Марсі, але вважаємо, що курні марсіанські крижані оголення в середніх широтах є найбільш легкодоступними місцями для пошуку марсіанського життя на сьогодні», — розповів Кхуллер.
Дослідники також виявили, що полярні регіони Марса, де перебуває більша частина його льоду, були б занадто холодними для існування цих зон існування через відсутність підповерхневого танення. Таке танення було б найімовірнішим у районах середніх широт Червоної планети.
Теорія команди має деяку підтримку як спостережних даних, отриманих не з Марса, і з нашої планети. «Я був здивований, дізнавшись, що існують потенційно схожі аналоги життя у льоду на Землі, що містить пил та осад. Вони називаються “кріоконітовими дірками” і утворюються, коли пил і осад на поверхні льоду тануть і перетворюються на лід, тому що вони темніші за льоду», — додав Кхуллер.
Потрапляючи всередину льоду щоліта, рідка вода утворюється навколо темного пилу всередині льоду через нагрівання сонячним світлом, навіть якщо лід намерз зверху. Це відбувається, тому що лід напівпіврозраченний, дозволяючи сонячному світлу проникати під поверхню.
Звичайно, ніщо з цього не означає, що фотосинтетичне життя існує на Марсі або колись існувало. Але це інтригує і може спонукати до подальшого дослідження можливого існування підповерхневих радіаційних зон на Червоній планеті.
«Я працюю з групою вчених над розробкою покращених симуляцій того, де і коли на Марсі сьогодні може розтанути курний лід. Крім того, ми відтворюємо деякі з цих сценаріїв із запиленим льодом у лабораторних умовах, щоб вивчити їх більш детально», — сказав Кхуллер.