Коли медичне сканування показує «чисто», це не завжди означає, що проблем немає — інколи діагностика просто не бачить того, що вже існує. Подібна ситуація, як з’ясувалося, може виникати і в астробіології під час пошуку життя за межами Землі.
Нове дослідження, виконане під керівництвом професорки астробіології Утрехтського університету Інге Лоес тен Кате, звертає увагу на менш обговорювану, але критично важливу проблему — «помилкові негативи». Це ситуації, коли життя може бути присутнім, але інструменти його не фіксують.
Довгий час науковці зосереджувалися на протилежній помилці — «хибних тривогах», коли сигнали життя насправді виявляються звичайними хімічними процесами. Але, як підкреслюють автори роботи, не менш небезпечно пропускати справжні ознаки життя.
Чому ми можемо нічого не побачити, навіть якщо життя є
Сліди життя — так звані біосигнатури — не завжди зберігаються або проявляються так, як очікують дослідники. Мікроорганізми можуть існувати мільйони років, але їхні сліди зникають ще до моменту вимірювання. Або ж вони приховані під поверхнею порід, куди прилади просто не «заглядають».
Обмеження є і в самих методах пошуку. Камера, що шукає певні кольори, може пропустити організми з іншими пігментами. А атмосферні біосигнатури здатні руйнуватися в хімічних реакціях ще до того, як їх зафіксує телескоп.
Марс як приклад невизначеності
Автори дослідження нагадують про випадок із марсіанськими мінералами, де були зафіксовані незвичні ознаки окиснення. На Землі подібні процеси часто пов’язані з біологічною активністю, однак у випадку Марса все може мати суто геологічне пояснення.
Інший відомий приклад — місія NASA «Viking» 1976 року. Деякі експерименти тоді дали суперечливі результати: один показував можливу метаболічну активність, інші — ні. Дискусія щодо їх інтерпретації триває досі, і це яскраво демонструє, як легко можна пропустити справжній сигнал.
Ризик для майбутніх місій
На думку Інге Лоес тен Кате, недооцінка «помилкових негативів» може вплинути на вибір місій і навіть на політичні рішення. Космічні агентства можуть уникати потенційно цікавих, але складних для дослідження середовищ, де життя якраз і може ховатися.
Ще більш серйозний ризик — можливість промислового освоєння інших планет без повного розуміння, чи існує там життя. У такому разі потенційні екосистеми можуть бути знищені ще до їх відкриття.
Як змінити підхід до пошуку життя
Дослідники пропонують комбінувати лабораторні експерименти, моделювання та польові дослідження в екстремальних умовах на Землі, щоб краще зрозуміти, як саме проявляється життя в нетипових середовищах.
Також перспективним інструментом називають штучний інтелект, здатний знаходити нетипові закономірності, які люди можуть пропустити. Головна ідея дослідження проста: майбутні місії мають не лише шукати життя, а й свідомо враховувати те, що воно може залишитися непоміченим.
Робота опублікована в журналі Nature Astronomy.