Зворотний бік Місяця приховує багато загадок, зокрема масивні западини поблизу його південного полюса, які давно дивують астрономів. Недавні дослідження показують, що ці утворення, порівнянні за розмірами з Гранд-Каньйоном, могли сформуватися всього за кілька хвилин. Вчені вважають, що їх вирізьбили гігантські сили, спричинені давнім космічним зіткненням мільярди років тому.

Давнє зіткнення, що змінило місячний ландшафт

Доктор Девід Крінг із Інституту місячних і планетарних досліджень при Асоціації університетів космічних досліджень у Х’юстоні очолив дослідження цього явища. Разом із колегами він виявив, що давня катастрофа розкидала величезну кількість уламків по всій поверхні Місяця.

Несподівана швидкість формування

Комп’ютерне моделювання вказує на те, що близько 3,8 мільярда років тому стався неймовірно потужний удар. Космічна брила діаметром 15 миль (≈24 км) вивільнила енергію, еквівалентну 130-кратному запасу ядерної зброї всього за менше ніж 10 хвилин. Колосальна сила створила два каньйони, що простягаються приблизно на 170 миль (≈274 км) кожен. Один з них сягає 2,2 милі (≈3,5 км) у глибину, а інший – 1,7 милі (≈2,7 км).

Каньйони, вирізьблені уламками

«Грудки породи в завісі уламків падали на поверхню серією менших ударів, фактично вирізьблюючи каньйони», — пояснює Крінг.

Дані з Lunar Reconnaissance Orbiter NASA показали, що уламки рухалися поверхнею Місяця зі швидкістю понад 2 200 миль на годину (≈3 540 км/год). Прямі лінійні структури поблизу басейну Шредінгера відображають шлях цих викинутих фрагментів. Сам басейн знаходиться на зворотному боці Місяця і є одним з останніх великих кратерів, що утворилися в період інтенсивного бомбардування внутрішньої Сонячної системи.

Зіткнення космічних тіл у Сонячній системі

Вчені пов’язують цей древній удар із періодом, коли Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун могли змінити свої орбіти. Ці зрушення, ймовірно, викликали масове переорієнтування астероїдів у бік внутрішньої Сонячної системи. Незвичайні гравітаційні взаємодії, вважають дослідники, спрямували багато космічних тіл на зіткнення з Місяцем.

Можливості для майбутніх місячних місій

Програма Artemis має на меті відправити астронавтів у полярний регіон Місяця вперше після місій «Аполлон». Дослідники підозрюють, що уламки породи, викинуті при формуванні каньйонів, можуть бути легше доступні саме в цій зоні. Вивчення цих зразків може допомогти з’ясувати, як сформувався Місяць після зіткнення гігантського тіла із Землею в далекому минулому. Багато вчених припускають, що розплавлений матеріал викинувся у космос, а потім злився, утворивши супутник, який ми знаємо сьогодні.

Читайте також -  Hubble знімає космічну галактику з дев’ятьма кільцями

Чому місячні каньйони залишилися незмінними?

На відміну від Землі, поверхня Місяця залишається майже незмінною протягом мільярдів років.

  • Тектонічна активність там мінімальна, що дозволяє зберегти сліди давніх ударів.
  • Незважаючи на численні дрібні кратери навколо, два великих каньйони виділяються своєю формою, що натякає на їхній унікальний механізм утворення.

Каньйони Місяця та історія Сонячної системи

Докази вказують на те, що ці глибокі розломи з’явилися відразу після основного удару, коли уламки повернулися на поверхню. Подібний процес, імовірно, відбувався і на інших планетах ранньої Сонячної системи. Уламки від жорстоких зіткнень формували ландшафти молодих світів, перш ніж вони набули сучасного вигляду.

Вплив на майбутні місії

Коли астронавти повернуться на Місяць, вони можуть ступати на поверхню, сформовану цим хаотичним минулим. Експерти сподіваються зібрати глибинні зразки з цих регіонів, щоб розкрити секрети першого мільярда років існування Сонячної системи.

Такі зразки можуть містити:

  • Свідчення вулканічної історії Місяця.
  • Дані про темпи та масштаби космічного бомбардування.
  • Хронологію еволюції місячної поверхні.

Значення дослідження місячних каньйонів

Вивчення цих каньйонів може покращити розуміння геології Місяця та походження кам’янистих тіл у Сонячній системі. Їх існування натякає, що катастрофічні зіткнення були набагато поширенішими, ніж ми припускали.

Це відкриття змінює наш погляд на еволюцію планет і підкреслює цінність дослідження древніх поверхонь.

Погляд у далеке минуле

У один-єдиний катаклізм космічна брила, більша за астероїд, що знищив динозаврів, перетворила тихий місячний басейн на поле уламків. Тепер майбутні дослідники можуть заглянути у ці давні тріщини в пошуках слідів нашого спільного планетарного минулого. Цікавість до цих гігантських шрамів, безперечно, стимулюватиме подальші дослідження та надихатиме нові покоління вчених. Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.

Comments

Comments are closed.