Хвилеподібні візерунки ґрунту на поверхні Марса збігаються з тими, що знаходяться в холодних гірських регіонах Землі, що може допомогти вченим краще зрозуміти кліматичну історію Червоної планети та шукати ознаки життя. Згідно з новим дослідженням, супутникові знімки високої роздільної здатності виявили на Марсі візерунки, схожі на краплі фарби, які збігаються з земними.
Знайомі візерунки ґрунту свідчать про те, що Марс і Земля були сформовані подібними силами. На Землі візерунки утворюються на схилах холодних гірських регіонів, де ґрунти замерзають і відтають протягом року. Якщо на Марсі колись були такі ж крижані, вологі умови, то ці візерунки можуть бути гарним місцем для дослідження ролі, яку рідка вода могла відігравати у формуванні Червоної планети та її потенціалу для існування ознак життя.
«Розуміння того, як формуються ці візерунки, дає цінне уявлення про історію клімату Марса, особливо про потенціал минулих циклів замерзання та відтавання, хоча потрібна додаткова робота, щоб з’ясувати, чи ці особливості сформувалися нещодавно, чи давно», – йдеться у заяві провідного автора дослідження Джона Пола Слеймана , докторанта кафедри наук про Землю та навколишнє середовище Рочестерського університету в Нью-Йорку.
«Зрештою, це дослідження може допомогти нам виявити ознаки минулого або теперішнього середовища на інших планетах, яке може підтримувати або обмежувати потенційне життя», – додав Слейман.
Дослідники опублікували свої висновки онлайн 26 березня в журналі Icarus.
На Землі такі візерунки ґрунту відомі як частки соліфлюкції. Вони утворюються, коли шар мерзлого ґрунту частково тане та розпушується, що призводить до спуску ґрунту вниз. Цей ефект створює хвилеподібні візерунки на схилах пагорбів у холодних регіонах. Марс знаходиться далі від Сонця, ніж Земля, і зазвичай набагато холодніше, але марсіанські частки зустрічаються лише у високих широтах.
Деякі попередні дослідження показали, що високоширотні регіони Марса могли зазнавати періодів замерзання-відтавання в недавній кліматичній історії планети, що пояснює, чому вона має подібні частки. Однак, згідно з дослідженням, існує багато питань без відповіді щодо марсіанських часток, зокрема, чому вони здаються значно більшими, ніж на Землі.
Аналізуючи високороздільні супутникові знімки поверхні Марса, отримані камерою HiRISE на борту орбітального апарата NASA Mars Reconnaissance Orbiter, дослідницька група побачила, що хвилеподібні форми рельєфу відповідають тому ж основному геометричному візерунку, що й у Скелястих горах, Арктиці та інших холодних гірських регіонах Землі, йдеться у заяві.
Співавтор дослідження Рейчел Глейд, доцент кафедри наук про Землю та навколишнє середовище Рочестерського університету, порівняла форми рельєфу з візерунками, що спостерігаються в рідинах. Ці візерунки «є великими, повільно рухомими, зернистими прикладами поширених візерунків, що зустрічаються в повсякденних рідинах, таких як фарба, що стікає по стіні», – йдеться у заяві Глейд.
Команда також підтвердила, що марсіанські частки більші за земні — приблизно у 2,6 раза вищі в середньому. Щоб пояснити це, вони припустили, що Марс має вищі частки, оскільки його гравітація слабша, що дозволяє хвилям накопичення осаду ставати вищими перед тим, як руйнуватися, згідно з дослідженням.
Ці висновки підтверджують попередні підозри про те, що частки Марса пов’язані — або були — з ґрунтовим льодом, а їхні візерунки нагадують те, що можна було б очікувати від рідинноподібних нестабільностей. Однак, судячи лише з супутникових даних, дослідники не можуть бути впевнені, що йдеться про рідку воду. Автори припустили, що майбутні лабораторні експерименти можуть дослідити, чи потрібні як лід, так і рідка вода для формування хвилеподібних візерунків.