Немає сумніву, що відправка людей у космос є надзвичайно важкою та небезпечною пропозицією. З того часу, як люди почали досліджувати космос трохи більш як 60 років тому, 20 людей загинули – 14 у трагедіях космічного човника НАСА в 1986 і 2003 роках, троє космонавтів під час місії «Союз-11» у 1971 році та троє астронавтів під час пожежі на стартовому майданчику «Аполлон-1» у 1967 році.
Враховуючи те, наскільки складним є політ людини в космос, справді дивно, як мало людей втратило життя досі. Але NASA планує відправити екіпаж на Місяць у 2025 році, а астронавтів на Марс у наступному десятилітті. Комерційні космічні польоти стають рутиною. Оскільки космічні подорожі стають все більш поширеними, зростає ймовірність того, що хтось може померти в дорозі. Це нагадує похмуре, але необхідне запитання: якщо хтось помре в космосі – що станеться з тілом?
Смерть на Місяці і Марсі
Як космічний лікар, який працює над пошуком нових способів збереження здоров’я астронавтів, я та моя команда в Translational Research Institute for Space Health хочу переконатися, що дослідники космосу максимально здорові для космічних місій. Ось як би поводилися зі смертю в космосі сьогодні: якщо хтось помер під час місії на низькій навколоземній орбіті, наприклад на борту Міжнародної космічної станції, екіпаж міг би повернути тіло на Землю в капсулі протягом кількох годин.
Якби це сталося на Місяці, екіпаж міг би повернутися додому з тілом всього за кілька днів. NASA вже має докладні протоколи для таких подій. Через таке швидке повернення цілком імовірно, що збереження тіла не буде головною проблемою НАСА; натомість пріоритетом № 1 було б переконатися, що решта екіпажу безпечно повернеться на Землю.
Усе було б інакше, якби астронавт загинув під час подорожі на Марс завдовжки 300 мільйонів миль. За такого сценарію екіпаж, ймовірно, не зміг би розвернутися та повернутися назад. Натомість тіло, ймовірно, повернеться на Землю разом із екіпажем наприкінці місії, тобто через пару років. Тим часом екіпаж, ймовірно, збереже тіло в окремій камері або спеціальному мішку для трупів. Стабільна температура і вологість всередині космічного корабля теоретично допоможуть зберегти тіло.
Але всі ці сценарії будуть застосовані, лише якщо хтось помре в середовищі під тиском, наприклад на космічній станції чи космічному кораблі. Що станеться, якби хтось вийшов у космос без захисту скафандра?
Космонавт загинув би майже миттєво. Втрата тиску та вплив космічного вакууму унеможливлять дихання астронавта, кров та інші рідини тіла закиплять. Що станеться, якби астронавт вийшов на Місяць чи Марс без скафандра? Місяць майже не має атмосфери – її дуже мало. Марс має дуже розріджену атмосферу і майже повну відсутність кисню. Тож результат був би приблизно такий же, як у відкритому космосі: задуха та кипляча кров.
А як щодо поховання?
Припустимо, астронавт помер після приземлення, перебуваючи на поверхні Марса. Кремація небажана; це вимагає занадто багато енергії, яка потрібна вцілілому екіпажу для інших цілей. І поховання також не є гарною ідеєю. Бактерії та інші організми з тіла можуть забруднити поверхню Марса.
Замість цього екіпаж, ймовірно, збереже тіло в спеціальному мішку для трупів, доки його не повернуть на Землю. Досі залишається багато невідомих про те, як дослідники впораються зі смертю. Це не тільки питання, що робити з тілом.
Допомога екіпажу впоратися з втратою та допомога скорботним родинам на Землі так само важлива, як і поводження з останками загиблої людини. Але для справжньої колонізації інших світів – Місяця, Марса чи планети за межами нашої Сонячної системи – цей похмурий сценарій вимагатиме планування та протоколів. Джерело