Британська компанія Pulsar Fusion уклала партнерську угоду з американською компанією Princeton Satellite Systems з метою створення термоядерного ракетного двигуна та ракети, здатної долетіти до Марса за 30 днів. Головним інструментом у роботі стане штучний інтелект, який вивчатиме фізику плазми у двигуні та допомагатиме оптимізувати його конструкцію.
Британська Pulsar Fusion відома своєю тягою до «зелених» технологій — вона розробляє ракетний двигун на пальному з відходів пластику. Але другою метою собі компанія поставила створення термоядерного ракетного двигуна. Загалом, це теж «зелений» напрямок у ракетобудуванні та загалом в енергетиці. Проте разом із Princeton Satellite Systems британці займатимуться вдосконаленням американських розробок, а не своїх власних. Зокрема, вони будуть аналізувати фізику плазми в установці Princeton field-reversed configuration версії 2 (PFRC-2).
Установка PFRC запропонована на початку нульових років у Прінстонській лабораторії фізики плазми. Вона реалізує ідею зверненої магнітної конфігурації. Термоядерна плазма високого тиску утримується всередині двигуна за допомогою магнітної пастки, а холодне паливо у вигляді тієї ж плазми (іонів та електронів) обтікає гаряче ядро і насичується його енергією, після чого виривається з величезною швидкістю через електромагнітні дюзи.
Компанія Princeton Satellite Systems за 20 років освоїла низку державних грантів, включаючи фінансування NASA. У перспективі намічено створення установок PFRC-3 та PFRC-4 до 2025 року. Остання має отримати реакцію синтезу, після чого буде запущено процес створення льотного прототипу. Зважаючи на все, вони будуть створюватися за матеріалами спільних досліджень з Pulsar Fusion.
“Ми вважаємо, що термоядерні двигуни будуть продемонстровані в космосі за десятиліття до того, як ми зможемо використовувати термоядерний синтез для отримання енергії на Землі”, – упевнений засновник і генеральний директор компанії Pulsar Fusion Річард Дінан (Richard Dinan).
Термоядерний двигун, що розробляється компаніями, розмірами з мікроавтобус зможе розганяти 10-т космічний корабель до 500 тис. миль на годину або 223,5 км/с. З такою швидкістю до Марса можна було дістатися приблизно три доби, під час його максимального зближення з Землею, або до Титана (супутник Сатурна) за два місяці. Однак це максимальна швидкість, і до того ж потрібен час на розгін та гальмування.
Термоядерна установка також зможе генерувати електрику для бортових систем, а робоче паливо можна брати в космосі з пилу, газу та чи не будь-якої речовини. Для запуску та підтримки термоядерної реакції у двигуні знадобляться невеликі об’єми гелію-3 та дейтерію, які не займуть багато місця.