Брижі піску зачаровують. Вони симетричні, але вітер, який їх викликає, зовсім не симетричний. Крім того, їх можна знайти на Марсі та на Землі. Вони були б ще більш захоплюючими, якби той самий ефект, виявлений на Марсі, можна було б виявити і тут, на Землі. Що, якби одна єдина теорія могла пояснити їх утворення на двох різних планетах нашої Сонячної системи?
Про це стверджують фізики Університету Бен-Гуріона в Негеві, професор Хезі Їзхак і професор Іцхак Катра та їхні колеги з Данії, Німеччини, Італії, Китаю та США в статті, опублікованій в Nature Geoscience.
Піщані брижі, сфотографовані на Марсі марсоходом NASA Curiosity у 2015 році, показали дві чіткі моделі – велику брижі (метровий масштаб) і коротшу «ударну» брижі (дециметровий масштаб). Переважаюча теорія, запропонована з того часу, стверджує, що брижі меншого масштабу утворюються внаслідок механізму удару частинок, які переносяться вітром, як звичайні брижі на Землі, а більші брижі утворюються через гідродинамічну нестабільність, як підводні брижі. Крім того, вважалося, що фізичні умови, які породили їх на Марсі, не могли створити їх на Землі.
Експериментальні докази
Проте професор Їзхак і професор Катра експериментально довели за допомогою аеродинамічної труби Університету Бен-Гуріона та Марсіанського тунелю Орхуського університету, що таке явище може існувати на Землі – ми просто цього ще не помітили, тому що не знали, що треба його шукати.
Імітувати марсіанський пісок було непросто, оскільки він дрібніший, ніж пісок тут, на Землі, пояснює професор Їзхак, але прорив стався, коли вони вирішили спробувати крихітні скляні кульки, щоб представляти дрібні піщинки.
Крім того, міжнародна дослідницька група запропонувала уніфіковану теоретичну основу, яка б пояснила брижі піску на Марсі та на Землі. На самому базовому рівні брижі піску на Марсі, спричинені вітром, виглядають як брижі піску на Землі, спричинені водою.
«Щоб підтвердити нашу теорію, потрібно ще багато досліджень, як польових, так і експериментальних, але це дивовижно запропонувати щось настільки радикально нове в галузі, яку я вивчаю понад 20 років. Це захоплююче — вийти і спробувати знайти на Землі те, що можна чітко побачити на Марсі», — каже професор Їзхак.