Наприкінці 1988 року молодий аспірант фізики приїхав до університету штату Монтана в Бозмені. Після ночі, коли в околицях повідомляли про численні спостереження НЛО, на сусідньому ранчо знайшли двох корів — убитих і дивно понівечених. У коридорах фізичного факультету це стало головною темою розмов.
Студенти сперечалися, чи можуть НЛО бути причетними до загадкових каліцтв. До них приєднався професор, який розповів ще більш дивну історію: його знайомі з авіабази Мелмстром нібито неодноразово спостерігали невідомі об’єкти над ядерними шахтами, після чого частина міжконтинентальних ракет тимчасово виходила з ладу. Тоді це здалося абсурдом. Студенти вислухали професора з поваги, а коли він пішов — розсміялися.
Минуло понад тридцять років. Той самий аспірант, уже професор фізики та колишній дослідник NASA, викладав астрофізику в Університеті Олбані. Під час лекції про життя на інших планетах студенти запитали його: а що, як прибульці вже бували на Землі?
Шукаючи матеріали для відповіді, він натрапив на пресконференцію колишніх офіцерів ВПС США, серед яких були люди з тієї самої бази Мелмстром. Вони публічно заявляли, що невідомі об’єкти втручалися в роботу ядерних систем. Саме тоді, за словами фізика, він перестав сприймати тему НЛО як жарт.
Від астрофізики до UAP
У 2015 році він вирішив досліджувати UAP — невідомі аномальні явища — як звичайну наукову проблему. Без сенсацій, без містики: математика, аналіз відео, радарних даних і власні алгоритми машинного навчання.
Вивчаючи найвідоміші інциденти, зокрема випадок із японським рейсом JAL 1628 та події навколо авіаносця USS Nimitz, він дійшов висновку, що деякі об’єкти демонстрували прискорення у тисячі g та швидкості, які можна порівняти зі швидкістю космічних апаратів. Саме тому багато людей автоматично думають про позаземне походження: деякі UAP поводяться не як звичайні літаки.
Але чи можуть це бути прибульці?
Фізик поставив собі інше запитання: наскільки ймовірно, що міжзоряна цивілізація взагалі знайде Землю?
Він створив комп’ютерну модель, у якій змоделював десять мільйонів космічних цивілізацій з різними можливостями польоту, тривалістю існування та здатністю засновувати нові бази в інших зоряних системах.
Результат виявився несподіваним: імовірність того, що така цивілізація фізично відвідає Землю, становить лише 0,000405%. На його думку, Земля — надзвичайно маленька ціль у величезній Галактиці. Якщо ж позаземні відвідувачі справді існують, то вони, ймовірно, знайшли Землю дуже давно — можливо, понад мільйон років тому.
Чому тема знову стала серйозною
Сьогодні UAP дедалі рідше сприймають як виключно маргінальну тему. Після публікацій The New York Times у 2017 році інтерес до неї різко зріс. Фізик став одним із засновників проєкту UAPx, який займається збором даних за допомогою високоточних сенсорів, а також увійшов до Наукової консультативної ради США з питань UAP.
Він не стверджує, що невідомі об’єкти — це прибульці. Його позиція набагато стриманіша: ми просто повинні з’ясувати, що саме літає в нашому небі.
Якщо це виявляться не позаземні апарати — чудово. Але, на його думку, суспільство буде значно безпечнішим, коли матиме відповідь. А якщо відповідь виявиться набагато дивнішою, ніж ми очікуємо, це може стати одним із найбільших наукових відкриттів в історії людства.