Навколоземна орбіта ще донедавна здавалася майже безмежним простором, де вистачало місця для всіх супутників. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Через стрімке зростання кількості космічних апаратів фахівці дедалі частіше порівнюють орбіту із жвавим перехрестям мегаполіса, де ризик аварій постійно зростає.
За оцінками експертів, навколо Землі вже працює понад 14 тисяч супутників, і ця цифра продовжує швидко збільшуватися. Причиною стали масштабні космічні програми приватних компаній та держав, які запускають цілі супутникові угруповання для забезпечення інтернету, зв’язку, навігації, дистанційного зондування Землі та інших сервісів.
Чому всі обирають низьку орбіту
Найбільший попит має так звана низька навколоземна орбіта (LEO), яка простягається до приблизно 2 тисяч кілометрів над поверхнею планети.
Саме тут працює більшість сучасних супутників, адже така висота має низку переваг. Передавання сигналу відбувається швидше, затримка зв’язку є мінімальною, а запуск апаратів обходиться дешевше порівняно з вищими орбітами.
Крім того, саме на низькій орбіті розгортаються глобальні супутникові мережі нового покоління, здатні забезпечувати високошвидкісний інтернет навіть у найвіддаленіших куточках світу.
Космос стає дедалі тіснішим
Однак зростання кількості космічних апаратів має й зворотний бік. Що більше супутників працює на орбіті, то складніше уникати потенційних зіткнень і контролювати рух усіх об’єктів.
До цього додається проблема космічного сміття — уламків старих супутників, відпрацьованих ступенів ракет та інших фрагментів, які рухаються зі швидкістю десятки тисяч кілометрів на годину. Навіть невеликий уламок може серйозно пошкодити діючий космічний апарат.
Потрібні нові міжнародні правила
Експерти зазначають, що нинішня система управління навколоземним простором вже не відповідає темпам розвитку космічної індустрії. Якщо раніше запуск супутників був поодинокою подією, то тепер їх виводять на орбіту сотнями й навіть тисячами.
Саме тому дедалі частіше лунають заклики створити сучасні міжнародні правила використання орбіти, які допоможуть координувати запуск нових апаратів, контролювати космічний трафік та ефективніше боротися з накопиченням космічного сміття.
Без таких рішень навколоземний простір може перетворитися на надзвичайно перевантажену зону, де кожен новий запуск лише збільшуватиме ризик аварій і ускладнюватиме освоєння космосу в майбутньому.