На звороті Місяця виявили безліч невеликих «зморшок», що виникають від напруги кори. Подібні структури бачили і раніше, але досі в них переважно розпізнавали сліди подій, що відбувалися мільярди років тому. Тепер планетологи дійшли висновку: нові «хребти» — результат недавньої геологічної активності Місяця.
Місячні моря заповнені базальтом, тобто застиглою лавою. При докладному розгляді знімків цих рівнин можна помітити численні сліди того, як ця лава, що вже затверділа, місцями «розтріскувалась» від напруги: на поверхні простежуються численні звивисті структури, схожі на виступаючі вени або зморшки. Їх назвали «зморшкуватими гребенями». Планетологи припускають, що це результат стиснення місячної кори в міру того, як все небесне тіло поступово охолоджувалося та зменшувалося у розмірах.
Довгий час вважалося, що все це відбувалося мільярди років тому, але в роки знаменитої програми «Аполлон» розміщені на Місяці сейсмічні прилади почали фіксувати місяцетруси. Тоді стало ясно, що якесь «внутрішнє життя» природного супутника Землі досі триває. Є гіпотеза, що Місяць і зараз непомітно стискується.
Дослідники зі Смітсонівського інституту та Мерілендського університету (США) виявили ознаки того, що цей стиск справді все ще відбувався порівняно недавно. Вчені помітили багато невеликих зморшкуватих гребенів у Басейні Південний полюс – Ейткен на звороті Місяця. Ця велика низовина простягається на майже 2,5 тисячі кілометрів. На думку фахівців, вона є найбільшим місячним кратером — слідом від падіння астероїда понад чотири мільярди років тому.
Виявлені в ньому «зморшки» самі собою чимось небаченим не виявилися, але дослідникам вдалося визначити їх вік. У статті для видання The Planetary Science Journal планетологи пояснили, що в цьому допомогли кратери: чим більше, тим поверхня старша. При цьому, звичайно, важливий вік самих кратерів, а його вчені впевнено визначають, наприклад, на вигляд: з часом кратери темніють від впливу космічної радіації та бомбардування мікрометеоритами.
Виявилося, гребені на звороті Місяця не такі вже давні: багато хто з них проходить дном або схилами кратерів, а це говорить про те, що «зморшки» в цих місцях з’явилися вже після падіння астероїдів. Загалом, за підрахунками, вийшло, що ці структури утворилися орієнтовно 160 мільйонів років тому — нещодавно за мірками геології.
Це зміцнює підозри, що внутрішня активність Місяця повністю не вщухає до сьогодні. Не виключено, що так може бути через поступове зміщення місячної орбіти. Вчені підкреслили, що це не просто цікаво, але й може стати в нагоді при плануванні майбутніх висадок на природний супутник Землі та організації там постійної бази.