Марс міг бути значно вологішим і геологічно активнішим, ніж ми уявляли. Ровер Perseverance знайшов у кратері Єзеро сліди щонайменше трьох різних епізодів взаємодії води з породами, причому один із них пов’язаний із гарячими підземними потоками.
Несподівану знахідку зробили в районі Margin Unit — на внутрішньому краю кратера. Спочатку вчені очікували побачити там породи, які сформувалися на дні стародавнього марсіанського озера.
Але ровер натрапив переважно на магматичні породи, що утворилися з розплавленої речовини глибоко під поверхнею або внаслідок вулканічної активності. Саме вони зберегли своєрідний «архів» давньої води.
Дослідники проаналізували понад 185 ділянок породи за допомогою інструмента SuperCam. Сліди мінералів показали, що вода проникала в марсіанські породи не один раз і в різних формах.
Спочатку багата на вуглекислий газ підземна вода взаємодіяла з олівіном, утворюючи карбонати. Пізніше на породи, ймовірно, впливало стародавнє озеро. А ще один етап був значно гарячішим: у тріщинах сформувалися жили з кальцієвими сульфатами та флюоритом — ознака циркуляції гарячої води.
На Землі подібні гідротермальні системи можуть створювати середовища, придатні для існування мікроорганізмів. Тому марсіанська знахідка особливо цікава в пошуках відповіді на головне питання: чи міг Червоний планет колись бути придатним для життя?
Точний вік цих подій поки невідомий. Але картина стає дедалі цікавішою: край кратера Єзеро міг бути не просто берегом стародавнього озера, а справжнім перехрестям підземної, поверхневої та гарячої води. Якщо вода на Марсі справді поверталася знову й знову, її мінеральний «архів» може одного дня розповісти, коли Червона планета була найбільш придатною для життя.