Марс асоціюється з пилом настільки сильно, що навіть його лід здається приреченим бути брудним. Але нове дослідження показало несподіване: відкритий лід біля північного полюса Червоної планети може містити менш як 3% пилу. Раніше вчені припускали, що його частка може сягати 25%.
І це не просто цікава деталь. Кількість пилу безпосередньо впливає на те, як швидко марсіанський лід нагрівається та випаровується.
Темний пил поглинає більше сонячного світла, тому запилений лід стає теплішим. На Марсі це особливо важливо: додаткове нагрівання може прискорювати сублімацію льоду та змінювати його стабільність.
Дослідники з Університету Вашингтона не бурили нову свердловину на Марсі. Вони повторно проаналізували старі дані, отримані посадковим апаратом NASA Phoenix та орбітальними інструментами.
Саме тут і ховалася несподіванка. Вчені помітили, що яскравість полярного льоду змінюється залежно від сезону. Взимку на поверхні формується більш запилений шар інею, а влітку він зникає, відкриваючи давніший і чистіший лід.
У результаті північну крижану шапку можна уявити як своєрідний «марсіанський сендвіч»: шари чистішого льоду чергуються із запиленими прошарками.
Загальна товщина цієї конструкції сягає приблизно 1,5 кілометра. Тому навіть якщо верхній шар виглядає відносно чистим, усередині покладу може бути чимало пилу — саме це узгоджується з даними радарних спостережень.
Для вчених ці шари особливо цінні, адже вони можуть зберігати інформацію про давній клімат Марса. Планета переживала масштабні льодовикові періоди, пов’язані з нестабільністю її осі обертання. Але є ще цікавіша можливість.
У попередніх дослідженнях команда припускала, що запилені шари льоду потенційно могли створювати кишені талої води, які захищалися від жорсткого марсіанського середовища. Пил міг би також постачати поживні речовини.
Подібні мікросередовища існують і на Землі, де в тонких шарах талої води всередині льоду можуть жити мікроорганізми.
Чи означає це, що на Марсі колись або навіть зараз є життя? Ні, дослідження цього не доводить. Вчені поки що мають лише модель, яка пояснює наявні вимірювання. Без буріння глибоких марсіанських льодів вони не можуть точно сказати, як розподілений пил усередині крижаної товщі та як саме він туди потрапив.
Втім, що більше вчені дізнаються про марсіанський лід, то точніше можуть відтворити минуле планети. А разом із ним — зрозуміти, чи могли на холодному Марсі колись виникнути умови, придатні для життя.
Дослідження опубліковано в журналі npj Space Exploration.