На Місяці знайшли щось справді рідкісне — свіжий гігантський кратер, який утворився зовсім недавно за космічними мірками. Ще цікавіше те, що вчені мають зображення цієї ділянки до і після удару. Новий кратер отримав назву Мак-Ґетчін (McGetchin). Він з’явився після того, як уламок астероїда або комети врізався в поверхню Місяця десь між 11 квітня та 22 травня 2024 року.
Розміри вражають: приблизно 222 метри в діаметрі та 43 метри завглибшки. За даними NASA, це найбільший новоутворений ударний кратер, який досі вдалося виявити в Сонячній системі.
Такий удар трапляється приблизно раз на століття
Місяць постійно отримує удари космічних уламків, але подія такого масштабу — зовсім інша історія. За оцінками дослідників, кратер розміром із Мак-Ґетчіна на Місяці має утворюватися приблизно раз на сто років.
Тобто вченим надзвичайно пощастило: удар стався саме тоді, коли поверхню Місяця вже понад 17 років спостерігав апарат Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO). Це дозволило зробити те, що в планетології трапляється нечасто: буквально порівняти «до» і «після» космічного удару.
Кратер знайшли не одразу
Сам факт появи нового кратера дослідники встановили у 2025 році, коли почали порівнювати старі та нові знімки місячної поверхні. Камери LRO змогли побачити не лише сам кратер, а й величезну кількість матеріалу, який вибило з нього під час зіткнення. Навколо утворилася широка зона викидів — своєрідна «ковдра» з місячного ґрунту. Але найцікавіше виявилося трохи далі від самого кратера.
Навколо нього виникла величезна холодна зона
Інший прилад LRO — Diviner — зафіксував теплові зміни на значно більшій території. Приблизно на відстані до 7 кілометрів від кратера під час місячної ночі поверхня виявилася приблизно на 8–9 кельвінів холоднішою за навколишню. На перший погляд це може здатися дивним. Як удар, який виділяє величезну кількість енергії, може створити холодну область?
Пояснення пов’язане з місячним ґрунтом. Потужний удар порушив і розпушив верхні шари реголіту. У результаті вони стали більш пухкими й гірше утримують тепло. Тому після заходу Сонця така ділянка швидше охолоджується.
Вчені отримали майже ідеальну «лабораторію»
Більшість кратерів на Місяці дуже старі. Їхні краї поступово змінюються через нові удари, космічне випромінювання та інші процеси. Через це дослідникам складно зрозуміти, яким був кратер одразу після зіткнення.
Мак-Ґетчін — зовсім інша справа. Дослідники мають дані про цю ділянку до удару, безпосередньо після нього та вже після утворення кратера. Це дає рідкісну можливість простежити, як саме космічне зіткнення змінює місячну поверхню.
Такі дані важливі не лише для розуміння історії Місяця. Вони можуть допомогти майбутнім місячним місіям краще оцінювати властивості поверхні, адже саме на ній доведеться працювати посадковим апаратам, роверам і потенційним базам.
Мак-Ґетчін нагадує: Місяць може здаватися нерухомим і мертвим, але насправді його поверхня продовжує змінюватися просто зараз. І цього разу людство отримало можливість побачити один із таких ударів майже в реальному часі.