Технологія горизонтального старту дозволяє відправляти вантажі на орбіту зі звичайних злітно-посадкових смуг, минаючи перевантажені вертикальні стартові майданчики. Каліфорнійський стартап Fenix Space зробив важливий крок до створення гнучкої системи виведення корисного навантаження на орбіту, яка не залежить від традиційних космодромів. Компанія завершила тижневу серію випробувань прототипу Fenix Alpha, під час яких було підтверджено здатність апарата злітати та приземлятися, використовуючи стандартну аеродромну інфраструктуру замість вертикальних стартових комплексів.
Метод, запропонований Fenix Space, нагадує запуск планера: пусковий апарат піднімається в повітря на буксирі за літаком-носієм. Після від’єднання на певній висоті апарат вмикає власні двигуни та продовжує шлях у космос.
Під час чотирьох випробувальних польотів прототип успішно продемонстрував відокремлення від носія та виконання автономних маневрів. Керування здійснювалося за допомогою власного програмного забезпечення та авіоніки (комплексу бортового електронного обладнання), які в майбутньому планують встановити на повнорозмірну ракету Fenix 1.0.
Актуальність проєкту зумовлена критичним перевантаженням американських космодромів. З 2022 по 2025 рік кількість спроб орбітальних запусків у США зросла більш ніж удвічі, при цьому галузь досі спирається на два основні майданчики, побудовані ще у 1960-х роках. Міністерство оборони США висловлює занепокоєння такою концентрацією ресурсів, тому активно підтримує розробку альтернативних методів запуску.
За словами генерального директора Fenix Space Джейсона Лі (Jason Lee), використання існуючих злітно-посадкових смуг і багаторазових авіаційних засобів значно знижує вартість місій і дозволяє організовувати запуски на вимогу з максимальною гнучкістю.
Fenix Space планує розпочати комерційну експлуатацію системи у 2028 році. На перших етапах компанія зосередиться на доставці малих супутників на низьку навколоземну орбіту та проведенні гіперзвукових випробувань. У довгостроковій перспективі розробники націлені на створення системи, здатної здійснювати кілька запусків щодня та забезпечувати доступ до сонячно-синхронних орбіт, що перетворить космічні запуски на рутинну операцію, порівнянну зі звичайною авіацією.