Європейський Союз серйозно розглядає можливість прокладання нових підводних інтернет-кабелів до Азії через Арктику. Ідея виглядає амбітно: замість традиційних маршрутів через Близький Схід дані можуть передаватися найкоротшим шляхом — через Північний Льодовитий океан. Причина такого інтересу проста: нинішні канали зв’язку стали занадто вразливими до геополітичних конфліктів.
Сьогодні близько 90% інтернет-трафіку між Європою та Азією проходить через Червоне море та Суецький канал. Однак останні події показали, наскільки нестабільним є цей маршрут. У 2024 році ракета, випущена хуситами, пошкодила судно в Червоному морі. Корабель дрейфував із кинутим якорем і випадково перерізав одразу три підводні кабелі. Через складну ситуацію в регіоні ремонт вдалося розпочати лише через кілька місяців.
Подібний інцидент повторився у 2025 році, коли інше торговельне судно, ймовірно, зачепило ще чотири кабелі. Переговори щодо безпечного проведення ремонтних робіт знову затягнулися на тривалий час. Усе це змусило операторів шукати альтернативні шляхи.
Одним із варіантів було прокладання кабелів через Перську затоку, але напруженість між США та Іраном поставила під сумнів і цей маршрут. Наприклад, компанія Meta була змушена призупинити частину свого масштабного проєкту 2Africa через військові дії в регіоні.
На цьому тлі Арктика виглядає як стратегічно важлива альтернатива. ЄС розглядає два можливі маршрути. Перший може пройти через Північно-Західний прохід біля Канади. Другий, більш амбітний, стартуватиме зі Скандинавії та пролягатиме майже прямо через Північний полюс. Проєкт отримав назву Polar Connect.
Перевага такого рішення очевидна: кабелі проходитимуть територіями, які не контролюються нестабільними або потенційно ворожими державами. Крім того, маршрут може бути коротшим, що позитивно вплине на швидкість передачі даних між континентами.
Втім, реалізація такого задуму пов’язана з величезними труднощами. Головна проблема — арктичний лід та айсберги, які можуть пошкодити кабелі, дряпаючи морське дно. Ще одна складність полягає в тому, що у світі поки не існує спеціалізованих криголамів для прокладання підводних кабелів. Для таких робіт доведеться використовувати кілька суден одночасно або створювати новий тип корабля.
Не менш серйозною проблемою є обслуговування. Якщо кабель буде пошкоджено, ремонт у суворих арктичних умовах може затягнутися на багато місяців і коштувати величезних грошей.
Подібні труднощі вже відчувала компанія Quintillion, яка раніше намагалася реалізувати схожий маршрут через Аляску. Її кабелі двічі виходили з ладу через морський лід. В одному випадку довелося чекати кілька місяців, поки крига розтане, а в іншому — ремонт став можливим лише через вісім місяців після аварії.
Попри всі ризики, інтерес до арктичних кабелів лише зростає. Для Європи це не просто технічний проєкт, а питання цифрової безпеки та незалежності. Якщо ініціатива буде реалізована, Арктика може перетворитися на новий ключовий коридор для глобального інтернету, що з’єднуватиме Європу та Азію напряму через Північний полюс. Джерело