Гігантська брила льоду розміром із Манхеттен відкололася від шельфового льодовика Петерманна у Гренландії в серпні 2026 року. Тепер вчені знайшли незвичайний процес, який міг поступово послаблювати цей шматок льоду задовго до руйнування.
Йдеться про рідкісне явище — льодовий естуарій. На поверхні льодовика утворилася річка з талої води, яка з часом прорізала лід настільки глибоко, що її русло опустилося нижче рівня моря.
Після цього в річку почала заходити солона океанська вода. Прісна тала вода змішувалася з морською, а сам естуарій протягом кількох років то зникав, то знову формувався. Дослідники простежили цей процес за супутниковими знімками за 2013–2018 роки. Вперше естуарій почав формуватися у 2014-му, зник, а потім знову з’явився у 2016 році.
Вчені припускають, що постійне формування та зникнення естуарію могло створювати додаткове навантаження на шельфовий лід. Чергування припливу та відтоку океанської води потенційно сприяло його ослабленню перед масштабним відколом. Дослідження опубліковане в журналі The Cryosphere.
Найцікавіше, що раніше річки на льодовиках вважалися не лише проблемою. Вони можуть відводити талу воду з поверхні та зменшувати її навантаження на лід. Але нове дослідження показує: якщо річка прорізає лід до рівня моря, ситуація може змінитися.
І це може бути важливо далеко за межами Гренландії. Дослідники припускають, що в міру потепління подібні естуарії можуть з’являтися на інших льодових шельфах, зокрема в Антарктиді.
Тож супутники тепер можуть стежити не лише за тріщинами в льоду, а й за тим, де на його поверхні з’являються річки, здатні буквально прорізати шлях океану всередину льодовика.