Полярний лід швидко зникає як в Антарктиді, так і на Південному полюсі, і світ постійно повертається до одного й того ж питання: чи можемо ми за допомогою технологій зупинити це?
У новому огляді ретельно розглядаються п’ять найсміливіших пропозицій щодо уповільнення танення полярних шарів і пропонується чітка відповідь: поки що ні, і, можливо, ніколи.
Полярні льоди на планеті тануть із безпрецедентною швидкістю, і на сьогодні не існує жодної технології, здатної зупинити цей процес. Наукові дані, зібрані за останні десятиліття, свідчать про різке прискорення втрати льодового покриву як у Гренландії, так і в Антарктиді. Зростання середньої температури атмосфери та океанів спричинює масштабне руйнування льодовиків, що формувалися протягом тисячоліть.
Особливе занепокоєння викликає підвищення рівня Світового океану, яке є прямим наслідком танення крижаних щитів. За прогнозами кліматологів, повне зникнення лише гренландського льодового покриву може підняти рівень моря на понад сім метрів, що поставить під загрозу життя сотень мільйонів людей у прибережних регіонах. Ситуацію ускладнює позитивний зворотний зв’язок: коли лід зникає, зменшується здатність поверхні відбивати сонячне світло, і планета поглинає більше тепла, що ще більше прискорює танення.
Сучасні технології не здатні вплинути на масштабні кліматичні процеси, які охоплюють цілі континенти та океани. Ідеї штучного охолодження Арктики або створення гігантських бар’єрів для збереження льодовиків залишаються на рівні гіпотетичних проєктів і не можуть бути реалізовані у глобальних масштабах. Щобільше, подібні експерименти можуть мати непередбачувані побічні наслідки для кліматичної системи планети.
Єдиним реалістичним шляхом уповільнення танення льодів учені вважають радикальне скорочення викидів парникових газів, перехід до відновлюваних джерел енергії та відновлення природних екосистем, що поглинають вуглець. Без негайних глобальних дій вже найближчі десятиліття можуть стати свідками незворотних змін у полярних регіонах, які докорінно перетворять вигляд Землі. Дослідження опубліковано у виданні Frontiers in Science.