Долина Смерті відома як одне з найсухіших і найспекотніших місць на планеті. Саме тут розташована найнижча точка Північної Америки — западина Бедвотер, що лежить більш ніж на 80 метрів нижче рівня моря. Зазвичай туристи бачать тут лише безкраї соляні рівнини, випалені сонцем. Але цього разу природа зробила несподіваний поворот.
Після рекордно дощової осені давнє озеро, яке зникло понад 10 тисяч років тому, знову заявило про себе. Йдеться про озеро Менлі — водойму льодовикової епохи, що колись займала значну частину сучасної Долини Смерті.
Коли пустеля стає озером
За даними Національної метеорологічної служби США, період з вересня по листопад став найвологішим за всю історію спостережень у цьому регіоні. Лише за листопад випало майже стільки опадів, скільки Долина Смерті зазвичай отримує за цілий рік. Цього виявилося достатньо, щоб вода зібралася в природній улоговині й утворила неглибоке озеро на місці стародавнього дна.
Новий «привид» озера з’явився приблизно за кілометр від парковки Бедвотера. Воно неглибоке — у більшості місць вода ледь прикриває взуття. Але навіть така кількість вологи тут виглядає майже дивом.
Не вперше, але завжди рідкість
Подібні явища трапляються в Долині Смерті раз на кілька років, зазвичай після потужних злив або тропічних штормів. Востаннє озеро Менлі поверталося у 2023 році після залишків урагану «Гіларі». Тоді води було настільки багато, що вона протрималася всю зиму, а після ще сильніших дощів у лютому 2024 року по озеру навіть дозволяли плавати на каяках.
Цього разу рівень води значно нижчий, тому про човни мова не йде. Але сам факт появи озера знову нагадує, якою мінливою може бути навіть найсуворіша пустеля.
Озеро з льодовикового минулого
Під час льодовикової епохи озеро Менлі було зовсім іншим. За оцінками вчених, воно могло сягати понад 300 метрів завглибшки та простягатися більш ніж на 160 кілометрів у довжину. Його живили талі води з гірського хребта Сьєрра-Невада. Коли клімат став сухішим і теплішим, водойма поступово зникла, залишивши по собі лише солоні рівнини.
Чи побачимо квітковий вибух?
Рясні дощі мають ще один потенційний наслідок. Працівники національного парку сподіваються, що волога осінь може створити умови для так званого «суперцвітіння» навесні — масового розквіту пустельних квітів. Востаннє таке видовище спостерігали у 2016 році.
Втім, фахівці застерігають: дощі — лише один з кількох необхідних чинників. Температури, час опадів і стан ґрунтів також відіграють важливу роль. Тож чи перетвориться Долина Смерті навесні на килим із квітів, поки що залишається відкритим питанням.
Одне можна сказати точно: навіть у найпосушливішому місці Північної Америки природа здатна нагадати про своє водяне минуле — хай навіть на короткий час.