Майже тридцять років родина жила між надією та відчаєм. У червні 1997 року 31-річний Насіруддін із Пакистану вирушив у подорож долиною Супат у гірському регіоні Кохістан і зник без сліду. Він пішов до печери — і більше не повернувся. Удома на нього чекали дружина та двоє дітей, а пошуки, що тривали роками, не давали жодних результатів.
Рідні не полишали спроб знайти чоловіка. Вони неодноразово піднімалися до льодовика, сподіваючись бодай на якусь звістку, але суворі умови гір щоразу змушували повертатися ні з чим. З часом надія згасла, а історія Насіруддіна стала ще однією нерозгаданою трагедією гір.
Все змінилося наприкінці липня цього року. Місцевий пастух Омар Хан випадково натрапив на тіло людини, яке визирнуло з-під льоду. При ньому був посвідчувальний документ — сумнівів не залишилося. Те, що він побачив, вразило навіть досвідчених мешканців гір: тіло було майже неушкодженим, одяг цілий, наче час для цієї людини просто зупинився.
Насіруддін пролежав у льодовиковому полоні 28 років. Швидке замерзання та відсутність повітря й вологи перетворили його тіло на своєрідну природну мумію. Саме льодовики здатні зберігати органічні рештки десятиліттями й навіть тисячоліттями — не випадково їх називають «капсулами часу» планети.
Пакистан має близько семи тисяч льодовиків — більше, ніж будь-яка країна поза полярними регіонами. Та сьогодні ці крижані гіганти стрімко відступають. Потепління, зменшення снігопадів і пряме сонячне проміння прискорюють танення льоду. Саме ці процеси й оголили тіло Насіруддіна, дозволивши поставити крапку в історії, що тривала майже три десятиліття.
Для родини це стало болісним, але важливим завершенням. Вони нарешті отримали відповіді й можливість попрощатися.
Подібні знахідки — не рідкість у світі, де льодовики тануть дедалі швидше. Найвідоміший приклад — Еці, «людина з льоду», знайдена в Альпах у 1991 році, яка відкрила вікно в життя людей неоліту. Так само в різних гірських регіонах час від часу знаходять тіла альпіністів, зниклих десятки років тому.
Танення льодовиків поступово розкриває приховані історії — інколи науково безцінні, інколи глибоко трагічні. І хоча такі відкриття приносять відповіді, вони водночас нагадують: зміни клімату не лише переписують карту планети, а й повертають нам давно замерзлі сторінки людських доль.