Наскільки інноваційна Україна

Наступного року влада продовжить оминати питання наукового та технічного прогресу в Україні. Як зазначив Президент Петро Порошенко під час форуму БПП, серед головних цілей на 2016 рік – боротьба з корупцією і децентралізація. Знання та нова інформація, які стають основою для інновацій, залишаться на другому плані. Якою мірою Україна інноваційна і наскільки готова встигати за всім світом, розбиралася директор Департаменту інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економіки Олена Мініч.

Існує кореляція між поняттям «інновація» і «конкурентоспроможність» – чим вищий ступінь розвитку інновацій, тим вища конкурентоспроможність економіки. Система здатна виробляти продукцію нової якості, більш затребувану, з меншими витратами тощо. Україна в цьому питанні істотно відстає від топ-групи держав. Тому має економіку з низькою додатковою вартістю, неконкурентоспроможною продукцією, орієнтованою на видобуток і мінімальну обробку сировини. Частка нематеріальних активів у собівартості української продукції не перевищує 0,5-2%, що у 20 і більше разів нижче, ніж в економічно розвинених країнах.

Відставання можна пояснити кількома причинами:

1) ми стоїмо, а всі біжать;

2) ми біжимо, але конкуренти біжать швидше;

3) ми біжимо в протилежному напрямку.

Судячи з економічних результатів країни, наші конкуренти біжать швидше – вони навчилися ефективно створювати і впроваджувати інновації, оновлювати своє виробництво. Показовий приклад Ізраїлю, який за 20 років увійшов до топ-20 інноваційних економік за відсутності природних ресурсів, у складних кліматичних і військово-політичних умовах.

Роль держави

В Україні існують певні бар’єри, які стримують розвиток інновацій. Протягом майже 25 років не була сформована інноваційна ідеологія на рівні держави, що призводить до класичного статичного мислення в органах влади і тотального недооцінювання можливостей інновацій. Для порівняння: Японія, Ізраїль, Нова Зеландія, Швеція та інші перестали мислити шаблонно, змогли створити ландшафт для інновацій, у першу чергу через зміну філософії та розуміння.

Крім філософії, для інновацій дуже важливо створення комфортних макроумов – доступність фінансів, розумна регуляторна політика, відсутність корупції, які повністю в зоні відповідальності держави.

Перехід від моделі «закритих інновацій» (весь ланцюжок створення і впровадження замикався в рамках одного підприємства) до моделі «відкритих інновацій» (знання і винаходи доступні для всіх) вимагає створення ефективної інноваційної інфраструктури, в рамках якої ідея успішно доводиться до готового комерційного продукту.

В Україні державна інноваційна інфраструктура (технопарки, технополіси, кластери, центри трансферу технологій) спочатку створювалися для отримання економічних вигод від ввезення обладнання або спеціальних митних зборів. Технопарки формалізовані величезною кількістю нормативно-правових актів, які погано скоординовані і систематизовані, – і в результаті нічого не працює.

На тлі цього виник новий тренд – альтернативні приватні механізми (акселератори, хаби, інкубатори). Але, на жаль, у більшості випадків основний мотив – це селекція перспективних проектів і вивезення їх із країни разом із творцями.

Витік мізків

Відтік учених і фахівців стає критичним для держави. Для представників інтелектуальної еліти важлива можливість творчо і професійно самореалізуватися і комфортно жити. У країні, де в доставника піци оклад більший, ніж у кандидата наук, майбутнього в таких людей немає.

Незважаючи на те, що за рівнем розвитку людського капіталу Україна займає 31-у сходинку, нам нічим пишатися щодо якості підготовки фахівців. Провідні вищі навчальні заклади країни займають «почесні» місця за межами перших чотирьох сотень у рейтингу World University Rankings 2015/16.

За різними оцінками, за 2014 рік з країни виїхало близько 5000 програмістів і близько 3000 учених. Відтік поширюється не тільки на провідних діячів науки, але й на талановитих студентів, які після навчання в провідних вишах світу не поспішають повертатися в Україну.

При цьому держава не займається трансфером технологій від лабораторій і досліджень як вищих навчальних закладів, так і академій наук. До тих пір, поки держава підтримуватиме нинішню економіку, не потрібні будуть ні дослідження, ні трансфер технологій, ні якісна освіта.

Недооцінка ролі інтелектуальної власності

Економіка знань вимагає ефективної системи охорони та захисту прав на об’єкти знань (інтелектуальна власність). Частка нематеріальних активів у собівартості української продукції не перевищує 0,5-2%, що у 20 разів нижче, ніж в економічно розвинених країнах. Наприклад, у Європі – близько 39%. Причини в тому, що на підприємствах немає інноваційного розвитку. Багато фабрик не обтяжують себе оформленням охоронних документів.

Крім цього, відсутні механізми обліку нематеріальних активів у вартості підприємств. Компанія не зможе стати інноваційною, поки менеджмент сприйматиме нематеріальний актив як формальність. Це ще один приклад політики лобізму та протекціонізму окремих підприємств і галузей, коли в штучному сприятливому середовищі забуваються конкурентна боротьба та інновації.

Що робити?

З погляду держави важливо створити сприятливі базові макроумови, які є фундаментом для будь-якого економічного розвитку (верховенство права, викорінення корупції, посилення енергоефективності). Слід модернізувати і привести до кращих світових практик законодавче поле, забезпечити доступ до фінансування і найголовніше – зробити інновації своєю стратегією розвитку.

Уже сьогодні необхідно покращувати якість технічної освіти, популяризувати науку і техніку серед молоді, повернути моду на знання. Крім того, час вказує на необхідність появи нових професій – наприклад, менеджер інновацій.

Вимагає значного поліпшення державна інноваційна інфраструктура. Необхідно широко впроваджувати механізми приватного та державного співробітництва. Багато країн починали свій шлях до інновацій через залучення великих інноваційних компаній і створення тисяч робочих місць в інноваційній сфері. Важливо створити інноваційну інфраструктуру, яка здатна максимально швидко впроваджувати знання в економіку.

Інтелектуальна власність повинна перейти з розряду формальностей у розряд необхідних інструментів інноваційного розвитку. Для цього необхідна зміна способу мислення не тільки в керівників підприємств, власників малого та середнього бізнесу, а й у винахідників, науковців, студентів і безлічі стартапів.

Взято с today.mts.com.ua