Під час першого пілотованого польоту Starliner у червні 2024 року астронавти NASA Бутч Вілмор (Barry Eugene “Butch” Wilmore) і Суніта Вільямс (Sunita Lyn Williams) опинилися за крок від катастрофи, але NASA не розкрило всієї правди. Корабель, що прямував до МКС, втратив чотири з 28 двигунів, через що Вілмор був змушений взяти управління на себе.
Проте управління стало «мляве», і він зізнався: «Я не знаю, чи зможемо ми повернутися на Землю. Думаю, ми, мабуть, не зможемо». Польотні правила вимагали перервати місію та повернутися, але це було надто небезпечно, а стикування з МКС залишалося під питанням, погрожуючи не лише астронавтам, а й станції вартістю $100 мільярдів.
На прес-конференції 31 березня 2025 року в Центрі Джонсона в Х’юстоні, після повернення на Crew Dragon, Вілмор та Вільямс вперше поділилися подробицями. Вони розповіли, що на відстані 260 метрів від МКС втрата двигунів позбавила їхнього повного контролю над кораблем.
Вілмор думав: “Якщо втратимо ще один двигун або зв’язок із Землею, що робити?”
Стикування стало єдиним шансом на порятунок, оскільки повернення на Землю без двигунів було майже неможливим. У результаті місія на МКС затягнулася на 9 місяців, і астронавти повернулися у березні 2025 року на іншому кораблі. Команда управління в Х’юстоні, яку Вілмор назвав «героями», зважилася на ризик: вони відключили та перезапустили двигуни, повернувши два з чотирьох. Але незабаром відмовив п’ятий, і контроль став мінімальним. Уілмор передав управління автоматиці, і Starliner все ж таки пристикувався.
Вільямс згадала: «Я виконала танець радості, коли ми дісталися станції».
NASA публічно запевняла, що корабель безпечний, але астронавти сумнівалися щодо можливості повернення на ньому. Вілмор був «дуже скептичним» після пережитого, а рішення відправити Starliner назад без екіпажу у вересні 2024 року, на їхню думку, було правильним.