Нещодавно британський авіаперевізник British Airways ввів нову послугу для своїх пасажирів: вони зможуть проїхатися потягом, поки будуть летіти у своїх справах. Для цього він взяв відеозапис мандрівки з Осло до Бергена, яка відкрила захоплення глядачів «повільним» телебаченням.
Усе почалося у 2009 році, коли на телевізійних екранах норвежців замість звичної концентрованої швидкої інформації новин та телепередач їм показали дещо дуже повільне. Національна телекомпанія тієї країни запустила в ефір семигодинну передачу, яку переглянуло майже 20% населення Норвегії. То не було якесь гаряче політичне ток-шоу або щось подібне, то була «жива» трансляція потягу та його мандрівки з Осло до Бергена.
Цю передачу, яка не мала жодного коментаря, фонової музики, а також йшла в реальному часі з рухом локомотиву, враховуючи всі зупинки, подивилось більше мільйона осіб. А приблизно 172 тисячі глядачів переглянули її від самого початку до кінця – усі сім годин 16 хвилин дороги.
Трансляцію 2009 року приурочили до 100 річниці норвезької залізної дороги. На потязі встановили чотири камери – дві спереду та ззаду – та відправили його за маршрутом Берген-Осло. Ця лінія вважається однією з наймальовничіших у світі. Поки потяг проходив крізь тунелі та долини, телекомпанія додавала різноманітні архівні фотографії.
«Повільне» ТВ набирає популярність
Після успіху першої подібної трансляції телепрограми «повільного ТВ» стали популярними в норвезькому телеефірі. Наприклад, у 2011 році більше половини країни дивилися мандрівку круїзного лайнера вздовж берегів їхньої держави. Телепрограма тривала 134 години. А минулого року норвезька національна телекомпанія показувала 18 годин спроб лососевих риб плити на нерест проти течії річок. Пізніше також вийшла телепередача на 100 годин про шахматну гру норвезького майстра Магнуса Карлсена. На фоні такого 12-годинна телепередача про виробництво шерсті здається короткою рекламною паузою.
Телеглядачі не скаржаться на такі довгі передачі. «Вони дозволяють глибше поринути та більше насолоджуватись деталями», – розповів глядач Фінн Лунде в інтерв’ю газеті Deutsche Welle.
Більш того, споживачі навіть прагнуть дивитися такі довгі передачі. Наприклад, щорічно на ефірних каналах Норвегії з’являється 12-годинне шоу, присвячене ночі вогню, в якому показують рубку дров та те, як вони потім горять у полум’ї. Щоб підняти залученість глядачів, організатори запрошують на сторінці цієї передачі у Facebook давати свої поради щодо розміщення деревини. Користувачам це подобається: «Я не зміг заснути через збудження, – коментують вони. – Коли з’являться нові відеозаписи?».
Привабливість дуже довгих передач
Сьогодні користувачі рідко приділяють більше кількох хвилин уваги, через що різноманітні шоу та телепередачі стають дедалі динамічнішими та різнокольоровими. Водночас програми «повільного ТВ» не можуть запропонувати чогось подібного, однак вони мають свою досить велику аудиторію. Експерти пояснюють це тим, що в подібних багатогодинних телепередачах глядачі відчувають захоплення та спокій, а також можуть робити власні мініатюрні відкриття.
Норвезькі глядачі з радістю дивляться “повільне” телебачення
«Ці телепередачі повільні, дуже повільні, – каже проектний менеджер Руне Моклебуст. Він працював над трансляцією плавання круїзного лайнера Hurtigruten MMS Nordnorge. – Проте вони протилежність усьому, що є на телеекранах, і саме через це вони виділяються та приваблюють людей».
З цією думкою згодні і інші робітники норвезьких телекомпаній, які займалися іншими шоу. «Усі інші телепередачі лише прискорюються, і ми хочемо це зламати, – каже Ліза-Мей Спіссо. Вона займалась трансляцією телепередачі про в’язання. – Ми хочемо дати людям можливість закінчувати свої речення».