Мозкова активність аутичних людей під час перегляду фільмів у середньому виявилася схожою на активність людей без аутизму. Однак на індивідуальному рівні дослідники помітили важливу відмінність: реакції мозку аутичних глядачів були значно різноманітнішими, особливо під час сприйняття соціальних сигналів.
Такі результати отримала команда науковців з Університету Айови під керівництвом Доріт Кліманн і Джеймса Треєра. Дослідження опублікували в журналі The Journal of Neuroscience. Воно допомагає краще зрозуміти, чому усереднені показники мозкової активності не завжди відображають індивідуальні особливості людей з розладами аутистичного спектра (РАС).
Як перегляд фільмів допоміг дослідити мозок
У дослідженні взяли участь 48 дорослих аутичних людей і 90 учасників без аутизму. Науковці проаналізували їхні функціональні МРТ-сканування, отримані під час перегляду шести відеофрагментів тривалістю від п’яти до 20 хвилин.
На відміну від багатьох попередніх експериментів, у яких використовували статичні зображення або спрощені лабораторні завдання, цього разу учасники дивилися повноцінні сцени з анімаційних фільмів, романтичних комедій, бойовиків і трилерів у стилі Альфреда Гічкока.
Такий підхід дав змогу дослідити, як мозок одночасно обробляє зображення, звуки, емоції та соціальні взаємодії в умовах, наближених до звичайного перегляду кіно.
Дослідники створили комп’ютерну модель, яка пов’язувала характеристики відеофрагментів із активністю різних мозкових мереж. Вона враховувала не лише побачене й почуте, а й емоційний тон сцен — наприклад, позитивний або негативний.
Модель прогнозувала активність мозку точніше, ніж випадкове вгадування. Найкращі результати вона показала для мереж, пов’язаних зі слухом і мовленням. При цьому середня точність прогнозів була приблизно однаковою в обох групах.
Середні показники приховують індивідуальні відмінності
Найцікавіша різниця проявилася під час порівняння реакцій окремих учасників. Усередині кожної людини коливання мозкової активності були приблизно однаковими в обох групах. Проте те, як саме різні люди реагували на ті самі сцени, суттєво відрізнялося.
Серед аутичних учасників індивідуальні закономірності зв’язку між подіями на екрані та активністю мозку були значно різноманітнішими. Найбільший розрив між групами дослідники виявили, коли окремо аналізували реакції на соціальні сигнали.
За словами Джеймса Треєра, науковців здивувала схожість середніх показників. Це свідчить про необхідність уважніше досліджувати саме індивідуальні особливості мозкових реакцій, а не обмежуватися порівнянням груп загалом.
Наступним завданням команди буде з’ясувати, у яких ділянках мозку та на яких етапах обробки інформації виникають ці відмінності, а також як вони пов’язані з поведінкою людини.
Дослідники припускають, що виявлення окремих підгруп у спектрі аутизму може допомогти точніше зрозуміти його особливості та розробляти індивідуальні підходи до підтримки. Водночас результати поки не дають підстав робити висновки про конкретні типи аутичного сприйняття для кожної людини.
