Дев’ять місяців експедиція шукала блакитних китів у водах поблизу Галапагоських островів — і не знайшла жодного. Дослідники обстежували місця, де раніше регулярно зустрічали цих велетнів, сподіваючись прикріпити до тварин супутникові передавачі та простежити їхні міграційні маршрути. Але жодного кита так і не вдалося помітити. Науковці підозрюють, що причиною могла стати аномально висока температура океану під час Ель-Ніньйо.
Тепла вода могла змінити маршрути міграції
Експедиція працювала в регіоні з жовтня 2025-го до липня 2026 року. Відсутність китів збіглася з незвично теплими умовами в океані. Температура поверхні води сягала 28 °C, а на глибині близько 100 метрів становила 18,9–19,4 °C — приблизно на 5 °C вище за звичайні показники для цієї пори року.
Керівниця експедиції Даніела Аларкон припускає, що кити могли переміститися на південь, де вода прохолодніша, а умови для живлення сприятливіші. Серед можливих місць їхнього перебування — води поблизу Перу та віддалені океанічні райони, де тварин складніше помітити.
За цією гіпотезою, незвично тепла вода поблизу Галапагосів могла стати своєрідним температурним бар’єром, через який кити не заходили до звичних місць годування.
Чому блакитним китам потрібна холодніша вода
Блакитні кити живляться переважно крилем — дрібними ракоподібними. За день одна тварина може споживати до 5,5 тонни цих організмів, тому їй потрібні райони з достатньою кількістю їжі.
Ель-Ніньйо змінює температуру океану та процеси перемішування водних мас. Це може порушувати підйом холодної, багатої на поживні речовини води з глибини, а отже, впливати на поширення фітопланктону — основного джерела їжі для криля.
Під час експедиції дослідники виявили можливу невідповідність між глибиною, де блакитні кити зазвичай шукають їжу, та розташуванням шарів із високою концентрацією хлорофілу. Останній використовують як непрямий показник поширення фітопланктону. Втім, кількість самого криля безпосередньо не вимірювали, тому поки що це лише непрямі свідчення можливих змін у харчовій системі.
Чи повернуться кити до Галапагосів
Зменшення кількості спостережень почалося ще до експедиції. Повідомлення від учасників громадської наукової мережі Cetácea Galápagos стали рідшати в серпні-вересні 2025 року. У травні та червні 2026-го надійшли два повідомлення про зустрічі з блакитними китами, але підтвердити їх дослідникам не вдалося.
Морський біолог Фернандо Фелікс нагадує, що подібні зміни вже спостерігали під час потужного Ель-Ніньйо 1982–1983 років: блакитні та деякі інші види китів тоді зміщувалися на південь. Тому нинішня відсутність тварин не обов’язково свідчить про їхню загибель — імовірніше, вони могли переміститися туди, де легше знаходити їжу.
Науковці очікують, що після послаблення Ель-Ніньйо та нормалізації температури океану морські тварини зможуть повернутися. Дослідник Хуан Пабло Муньйос припускає, що 2028 рік може бути сприятливим для відновлення спостережень, якщо холодні води знову почнуть підніматися до поверхні.
Однак поки що точне місце перебування блакитних китів залишається невідомим.