Археологи виявили на Алясці одне з найдавніших відомих місць тривалого проживання людей на схід від Берингова сухопутного мосту. Стоянка Шег’ Xдальтх’і’ (Shég’ Xdaltth’í’), розташована приблизно за 55 км на південний схід від Фербанкса, датується віком близько 13 800 років. Знахідки свідчать, що давні мешканці регіону не просто зупинялися тут під час полювання, а поверталися до цього місця протягом приблизно тисячі років.
Результати дослідження опублікували в журналі Science Advances. Науковці виявили десятки тисяч артефактів, зокрема кам’яні знаряддя, кістяні голки та підвіску з рогу. Також вони знайшли вогнище, невелику яму й слід від дерев’яного стовпа, який міг бути частиною навісу або раннього намету. Поруч розташовувалася земляна піч із деревним вугіллям і кістками тварин, імовірно призначена для повільного приготування м’яса.
Сліди зв’язків між Азією та Америкою
Деякі артефакти вказують на контакти з територіями на заході. Обсидіан, використаний для виготовлення знарядь, за геологічними характеристиками походить із місцевості за сотні кілометрів на північний захід. Інші знахідки пов’язують стоянку з регіонами південніше. Вісім фрагментів кістяних голок із вушками є найдавнішими такими виробами, відомими в Західній півкулі. Підвіска з рогу з отвором на одному кінці також має аналоги серед прикрас, знайдених в інших частинах Північної Америки.
За словами дослідників, ці предмети свідчать про культурні зв’язки між давніми мешканцями Берингії та іншими групами населення Америки. Однак поки що неможливо встановити, чи самі мешканці стоянки подорожували між цими регіонами, чи обмін відбувався через інші спільноти.
Чи могли мешканці мати собак?
Ще одне цікаве відкриття стосується тварин. На стоянці знайшли кістки понад десятка вовкоподібних хижаків. Аналіз щелепи одного з них показав, що вона належала не жахливому вовку й не типовому плейстоценовому сірому вовку, а представнику окремої популяції вовкоподібних псових, характерної для центральної Аляски.
Оскільки генетичні дослідження пов’язують походження ранніх одомашнених собак у Північній Америці із сибірськими вовками, вік і розташування стоянки можуть бути непрямою підказкою щодо ранніх взаємин людей із псовими. Проте знайдені рештки самі по собі не доводять, що тварини вже були одомашненими собаками або жили поруч із людьми як домашні улюбленці.
Автори наголошують, що для з’ясування історії заселення Аляски потрібні подальші дослідження. Значна частина регіону досі недостатньо вивчена археологами, а тому нові розкопки можуть суттєво змінити уявлення про життя перших мешканців Америки.