Під мікроскопом вони майже не відрізняються від справжніх людських ембріонів на ранніх стадіях. Але зовнішність може обманювати: нове дослідження показало, що вирощені зі стовбурових клітин ембріоноподібні структури відтворюють розвиток людини далеко не ідеально. Щоб з’ясувати, наскільки вони точні, науковці проаналізували дані понад 14 000 клітин.
Коли схожість ще не означає точність
Так звані бластоїди допомагають досліджувати ранній розвиток людини, зокрема процеси, пов’язані з фертильністю та успішністю вагітності. Вони створюють можливість вивчати біологічні процеси, дослідження яких за участю справжніх людських ембріонів обмежене технічними й етичними чинниками.
Однак команда Сіднейського університету з’ясувала: навіть якщо така структура має переконливий вигляд, це не гарантує, що її клітини розвиваються так само, як у природному ембріоні.
Що приховували тисячі клітин?
Дослідники створили обчислювальну систему, використавши дані про активність генів у понад 14 000 окремих клітин людських ембріонів на різних етапах розвитку. Потім вони порівняли ці дані з бластоїдами, отриманими за чотирма поширеними методиками.
Результати виявилися неоднозначними. Деякі моделі досить добре відтворювали три основні клітинні лінії раннього ембріона. Інші мали проблеми з окремими типами клітин або містили клітини, які не вдавалося впевнено співвіднести з відомими станами природного ембріонального розвитку.
Жодна з перевірених моделей не відтворила біологію справжнього людського ембріона повністю.
Чому це відкриття важливе?
Нова система оцінювання допоможе науковцям точніше визначати, які процеси бластоїди відтворюють надійно, а де їхні можливості обмежені. Дослідники також зробили еталонні дані й інструменти доступними для інших наукових команд, щоб ті могли перевіряти нові моделі за спільними критеріями.
Важливо, що бластоїди — це дослідницькі моделі, а не справжні людські ембріони; сучасні моделі не здатні розвинутися в людський ембріон.
Дослідження опублікували в журналі Cell Systems. Його головний висновок простий: перш ніж використовувати такі моделі для пояснення раннього розвитку людини, вченим потрібно чітко розуміти, де вони відтворюють реальну біологію, а де лише нагадують її зовні.