Чорна смерть не закінчилася у XIV столітті: вчені простежили повернення чуми протягом 400 років
Чорну смерть часто уявляють як одну страшну пандемію, яка прокотилася Європою у 1347–1353 роках і забрала мільйони життів. Але нове дослідження показало: насправді ця історія тривала ще століттями.
Дослідники з Університету Тарту в Естонії з’ясували, що чума поверталася в різні регіони Європи знову і знову — аж до XVIII століття. Результати роботи опубліковані в журналі PNAS. Вчені проаналізували давню ДНК бактерії Yersinia pestis, яка спричиняє чуму. Загалом команда реконструювала 26 геномів, отриманих під час 11 археологічних розкопок в Естонії, Росії, Англії, Нідерландах і Швейцарії.
Але головна складність полягала в тому, щоб точно визначити коли саме жили люди, від яких залишилася ця ДНК. Для цього дослідники поєднали радіовуглецеве датування, генетичну «хронологію» бактерії, історичні документи та записи про смертність.
У результаті вдалося уточнити датування 75 геномів Y. pestis. Це дозволило пов’язати генетичні лінії бактерії з конкретними спалахами чуми, описаними середньовічними хроністами.
Особливо цікаві зміни відбувалися приблизно у 1450–1500 роках. Саме тоді вчені побачили значне розгалуження генетичного дерева Y. pestis. Це може свідчити про появу нових природних осередків чуми, зокрема серед гризунів.
Дослідники також припускають, що на поширення хвороби могли впливати кліматичні зміни. У період, відомий як Велика ренесансна посуха, зміни в довкіллі могли змусити диких гризунів частіше переміщуватися або наближатися до людських поселень.
Ще один важливий зв’язок простежується під час великих воєн. Спалахи чуми збігалися з періодами Тридцятилітньої війни 1618–1648 років та Великої Північної війни 1700–1721 років.
Логіка тут проста, хоча наслідки могли бути смертельно небезпечними: армії, торговці, біженці та інші великі групи людей постійно переміщувалися між містами й країнами. Разом із ними могли поширюватися інфекції.
Таким чином, Чорна смерть була не просто однією пандемією, яка раптово прийшла й так само раптово зникла. Чума могла роками або десятиліттями зберігатися у природних резервуарах, а потім знову виходити на людські поселення.
Історія цієї бактерії важлива не лише для розуміння Середньовіччя. Yersinia pestis існує й сьогодні, хоча сучасні випадки чуми трапляються рідко, а захворювання можна лікувати антибіотиками.
Найцікавіше, що методи, які використали дослідники, можуть допомогти вивчати й інші давні епідемії. Якщо науковці зможуть точніше встановлювати, як хвороби переходили від тварин до людей, переживали несприятливі періоди та знову поверталися через десятиліття, це може дати важливі підказки для прогнозування майбутніх пандемій.
Колись для істориків давня епідемія була набором уривчастих записів і приблизних дат. Тепер у них з’являється дещо набагато точніше — генетичне дерево бактерії, яке дозволяє буквально відновлювати маршрут чуми крізь століття.