З віком ходьба поступово стає повільнішою, кроки — коротшими, а втома після звичайної прогулянки може приходити швидше. Нове австралійське дослідження пояснює одну з можливих причин: організм поступово віддає перевагу стабільності над ефективністю руху.
Дослідники з Університету Фліндерса та Університету Канберри проаналізували дані про рухи 107 здорових людей віком від 26 до 86 років. Вони виявили невеликі, але помітні вікові зміни в роботі гомілкостопа та м’язів, які беруть участь у кожному кроці.
Гомілкостоп стає жорсткішим
Гомілкостоп відіграє подвійну роль: він допомагає утримувати рівновагу й одночасно забезпечує поштовх уперед. У старшому віці м’язи, що діють навколо суглоба, частіше скорочуються одночасно. Це явище називають коактивацією або ко-контракцією. Вона робить суглоб жорсткішим і може допомагати людині краще стабілізуватися в момент контакту стопи із землею.
Але така «страховка» має свою ціну. М’язи витрачають більше зусиль, водночас створюючи менше ефективного поштовху вперед.
У результаті людина робить коротші кроки та рухається повільніше.
Організм обирає стабільність замість швидкості
Дослідники вважають, що ці зміни можуть бути частиною своєрідної «стратегії безпеки», яку нервова система поступово формує з віком. Її головне завдання — не дозволити тілу втратити рівновагу. Це може бути особливо важливо на нерівній поверхні або під час несподіваного спотикання.
Водночас така стратегія погіршує здатність швидко відновити рівновагу після невдалого кроку. Саме тому зміни, які спочатку здаються захисними, парадоксальним чином можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком падінь.
Чому зростає втома
Менша потужність поштовху стопою означає, що для переміщення тіла вперед доводиться витрачати більше зусиль. Це може пояснювати, чому з віком навіть звичайна ходьба на довші дистанції стає виснажливішою.
Поступово людина може почати менше рухатися, втрачати впевненість під час ходьби й уникати ситуацій, де потрібна хороша координація. Утворюється своєрідне замкнене коло: менше активності — слабша рухливість — ще менше активності.
Допомогти може не лише силове тренування
Автори дослідження вважають, що програми фізичних вправ для людей старшого віку варто будувати комплексно. Важливо працювати не тільки над силою ніг, а й над рівновагою, координацією та контролем рухів.
Серед корисних напрямів дослідники називають регулярну фізичну активність, вправи на баланс, зокрема тайцзі, зміцнення м’язів нижньої частини ніг і заняття, які змушують організм координувати різні рухи.
Головний висновок простий: вікові зміни ходи не обов’язково означають неминуче втрачання рухливості. Регулярна активність і тренування різних компонентів руху можуть допомогти довше зберігати впевненість, самостійність і здатність безпечно пересуватися.