У Тенсберзі знайшли середньовічну золоту каблучку: артефакт, що поєднує розкіш, символізм і міжнародні зв’язки
У найстарішому місті Норвегії — Тенсберг — археологи зробили відкриття, яке без перебільшення можна назвати винятковим. Під час розкопок у середмісті, буквально за кілька сантиметрів під поверхнею, було знайдено золоту каблучку з темно-синім каменем. Виріб, імовірно, належав жінці високого соціального статусу в ранньому Середньовіччі.
Археологиня Лінда Асгейм, яка першою побачила блиск золота в ґрунті, зізналася, що спершу не повірила власним очам. Знахідка стала для неї «професійною вершиною» — адже подібні прикраси трапляються вкрай рідко. За словами керівниці проєкту Ганне Екстрем Йордал, це перша золота каблучка, знайдена в місті за останні 15 років.
Датування: між IX і XI століттями
Артефакт виявили під культурним шаром, у якому раніше було знайдено ялинову гілку, датовану 1167–1269 роками. Оскільки каблучка лежала глибше, дослідники впевнено відносять її до періоду між IX та XI століттями. Саме в цей час Тенсберг уже існував як важливий осередок торгівлі й влади.
Місто, засноване у IX столітті, розташоване неподалік королівського комплексу Тунсбергхус, створеного скандинавськими монархами у XIII столітті. Сьогодні археологічні роботи тут проводять паралельно з модернізацією систем водовідведення — інженерні служби змушені оновлювати старі комунікації, а археологи досліджують кожен шар ґрунту перед початком будівельних робіт.
Ювелірна техніка та культурні впливи
Каблучка виготовлена із золота та прикрашена складним орнаментом. Вона поєднує дві техніки — філігрань і зернь. Філігрань передбачає створення візерунків із тонких металевих ниток, які скручують і спаюють між собою, тоді як зернь — це напаювання крихітних золотих кульок на поверхню виробу.
Професорка Маріанна Веделер з Музею культурної історії при Університет Осло зазначає, що поєднання цих технік прийшло до Скандинавії у ранньому Середньовіччі під впливом візантійського та каролінзького ювелірного мистецтва. Спіралеподібні елементи у верхній частині каблучки також характерні для прикрас IX–X століть, знайдених раніше в Англії та Данії.
Це свідчить про широкі культурні та торговельні зв’язки регіону: навіть у північній Європі ювеліри були обізнані з художніми традиціями, що поширювалися з Південної та Центральної Європи.
Камінь із «магічним» значенням
Овальний темно-синій камінь у центрі прикраси на перший погляд нагадує сапфір. У середньовічній Європі сапфір символізував божественну силу, захист і навіть цілющі властивості. Вважалося, що його синій колір «охолоджує внутрішній жар» і допомагає зберігати чистоту та стриманість.
Втім, попередній аналіз показує, що вставка, ймовірно, виготовлена зі скла, пофарбованого під дорогоцінний камінь. Така практика не була рідкістю: скляні імітації дозволяли створити враження розкоші навіть тоді, коли справжні коштовності були недоступними або надто дорогими.
Кому належала каблучка?
Невеликий розмір прикраси свідчить, що її носила жінка. Вишуканість оздоблення та використання золота вказують на високе соціальне становище власниці. У той час у Тенсберзі часто перебували представники королівської влади та духовенства, тому каблучка могла належати як знатній містянці, так і особі, пов’язаній із двором чи церквою.
Попри те, що справжня історія власниці, ймовірно, залишиться таємницею, сама прикраса є цінним джерелом знань. Вона демонструє рівень ремісничої майстерності, міжнародні контакти Скандинавії та уявлення людей про символізм і статус у ранньому Середньовіччі. Іноді, щоб доторкнутися до історії тисячолітньої давнини, достатньо лише трьох сантиметрів землі — і уважного погляду археолога.