Навіть уявлення про найвіддаленіші та найчистіші куточки планети сьогодні руйнуються. Нове масштабне дослідження показало: мікропластик проник туди, де його найменше очікували побачити — у рибу, що мешкає біля віддалених островів Тихого океану. І йдеться не про поодинокі випадки, а про системну проблему, яка напряму стосується довкілля та продовольчої безпеки місцевих громад.
Мікропластик там, де його не чекали
Науковці з Університету Південного Тихого океану проаналізували дані щодо 878 прибережних риб із 138 видів, виловлених біля берегів Фіджі, Тонги, Тувалу та Вануату. Результати, опубліковані у науковому журналі PLOS One 28 січня 2026 року, виявилися тривожними: приблизно кожна третя риба містила хоча б одну частинку мікропластику.
Найгірша ситуація зафіксована на Фіджі. Там сліди мікропластику виявили майже у 75% досліджених риб, що значно перевищує середній світовий показник. Для порівняння, у Вануату забруднення зафіксували лише приблизно у 5% зразків. Водночас кількість пластику в окремій рибі була відносно невеликою, але сама поширеність явища викликає серйозне занепокоєння.
Яка риба ризикує найбільше
Дослідники звернули увагу не лише на географію, а й на спосіб життя риб. Виявилося, що мікропластик частіше накопичується у:
- рифових видах;
- донних рибах;
- рибах, що живляться безхребетними;
- видах, які шукають їжу на дні або полюють із засідки.
Саме такі риби є найбільш доступними для місцевих рибалок і найчастіше потрапляють на стіл мешканців островів. Два поширені види — імператор із «відбитком пальця» (Lethrinus harak) та козликова риба (Parupeneus barberinus) — траплялися в уловах усіх чотирьох країн, але саме на Фіджі вони виявилися найбільш забрудненими.
Чому Фіджі постраждали сильніше
Науковці пов’язують високий рівень забруднення з більшою щільністю населення, активною прибережною забудовою та недостатньо ефективними системами управління відходами. Попри віддаленість регіону, пластик сюди потрапляє як з місцевих джерел, так і з океанськими течіями.
Особливу увагу дослідники звертають на те, що переважна більшість знайденого мікропластику — це волокна, ймовірно, з одягу, рибальських снастей та синтетичних матеріалів. Це свідчить: проблема значно глибша, ніж просто сміття на пляжах.
Загроза для людей і майбутніх рішень
Для країн Тихого океану риба — не просто продукт харчування, а основа культури, економіки та щоденного життя. Тому навіть відносно низькі концентрації мікропластику можуть мати серйозні наслідки для здоров’я людей, які споживають рибу майже щодня.
Дослідження також стало важливим аргументом у глобальних дискусіях щодо майбутнього міжнародного договору про пластик. Учені наголошують: ілюзія «віддаленого захисту» більше не працює. Навіть найменш індустріалізовані регіони страждають від глобального забруднення.
Чіткий сигнал для світу
Результати роботи демонструють, що локальні заходи — переробка чи прибирання узбереж — не здатні повністю вирішити проблему. Потрібні глобальні рішення: обмеження виробництва первинного пластику, контроль токсичних домішок і системні зміни у підходах до споживання.
Мікропластик у рибі з «незайманих» вод Тихого океану — це не просто науковий факт. Це чіткий сигнал, що забруднення не має кордонів, а його наслідки вже сьогодні торкаються тих, хто найменше до нього причетний.
