Навіть Антарктида, яку звикли вважати майже недоторканою частиною планети, вже не є повністю захищеною від наслідків людської діяльності. Нове міжнародне дослідження показало: мікропластик проник у ґрунти крижаного континенту і вже потрапляє в організм його єдиної корінної комахи.
Пластик там, де його не мали б бути
Команда науковців під керівництвом дослідників з Університету Кентуккі вперше довела, що мікропластикові частинки містяться всередині диких комах Антарктиди. Результати роботи опубліковані в журналі Science of the Total Environment і стали першим прямим доказом впливу пластикового забруднення на наземних мешканців цього регіону.
Ідея дослідження з’явилася у керівника проєкту Джека Девліна ще у 2020 році, коли він був аспірантом. За його словами, поштовхом став документальний фільм про глобальне забруднення пластиком.
«Я подумав: якщо пластик знаходять усюди, то чи справді Антарктида — виняток?» — згадує вчений.
Хто така Belgica antarctica
У центрі дослідження — крихітна комаха Belgica antarctica. Вона розміром із зернятко рису, не кусається і є найпівденнішою комахою на планеті. Більше того, це єдиний вид комах, який живе виключно в Антарктиді.
Її личинки мешкають у вологих ділянках моху й водоростей уздовж Антарктичного півострова. Там вони можуть досягати неймовірної щільності — до 40 тисяч особин на квадратний метр. Харчуючись відмерлими рослинними рештками, ці комахи відіграють важливу роль у кругообігу поживних речовин у ґрунті.
Ці істоти відомі своєю витривалістю: вони здатні переживати сильний холод, висихання, високий рівень солі, різкі перепади температур і ультрафіолетове випромінювання. Але чи допоможе така стійкість впоратися з новою загрозою — мікропластиком?
Що показали експерименти
У лабораторних умовах вчені піддавали личинок дії різних концентрацій мікропластику. Результат здивував: навіть за високого рівня забруднення комахи не гинули, а їхній базовий обмін речовин залишався стабільним.
Втім, детальніший аналіз виявив приховані зміни. Личинки, які контактували з мікропластиком, мали менші запаси жиру. При цьому рівень білків і вуглеводів практично не змінювався.
Це означає, що пластик не вбиває комах одразу, але може поступово впливати на їхній енергетичний баланс. А з огляду на те, що розвиток личинок триває до двох років, навіть незначні зміни з часом можуть мати серйозні наслідки.
Пластик усередині диких комах
Другий етап дослідження був ще важливішим: науковці хотіли з’ясувати, чи справді дикі личинки в Антарктиді вже поїдають мікропластик.
Під час експедиції 2023 року вздовж західного узбережжя Антарктичного півострова команда зібрала зразки з 20 локацій на 13 островах. За допомогою надчутливої апаратури, здатної виявляти частинки розміром у кілька мікрометрів, вчені дослідили вміст кишківника 40 личинок.
У результаті вони знайшли лише два фрагменти мікропластику. На перший погляд, це здається дрібницею, але дослідники сприймають знахідку як тривожний сигнал.
«Це не катастрофа прямо зараз, — пояснює Девлін. — Але ми бачимо, що пластик уже проник у систему. І якщо його стане більше, наслідки можуть посилитися».
Чому це важливо для всього світу
У Belgica antarctica немає наземних хижаків, тож пластик, який вона споживає, не поширюється далі харчовим ланцюгом. Однак проблема не лише в цьому. Антарктида швидко змінюється через потепління та висихання, і додатковий стрес у вигляді мікропластику може послабити навіть таких витривалих організмів.
Це дослідження ще раз показує: людське забруднення не має кордонів. Навіть на краю світу, серед льоду й каміння, сліди нашої діяльності вже впливають на життя. У майбутньому вчені планують відстежувати, як змінюється рівень мікропластику в антарктичних ґрунтах, і проводити довготривалі експерименти з кількома факторами стресу одночасно.
Антарктида, з її відносно простими екосистемами, може стати своєрідною лабораторією для розуміння глобальних процесів. І, можливо, ці знання допоможуть людству вчасно зреагувати — не лише на Південному полюсі, а й по всій планеті.