As humans, we like to think we’re one of a kind. But pull the camera back and the Людям часто здається, що ми унікальні у своїх емоціях, страхах і способах об’єднання. Але якщо подивитися ширше, стає зрозуміло: багато наших реакцій мають глибоке еволюційне коріння. Одна з них — схильність згуртовуватися перед обличчям спільної загрози. Коли з’являється «чужий» або спільний виклик, зв’язки всередині групи міцнішають. У науці це називають ефектом «спільного ворога».
Довгий час вважалося, що така поведінка характерна насамперед для людей і агресивних приматів, зокрема шимпанзе. Але нове дослідження показало: навіть бонобо — наші найближчі родичі, відомі своєю миролюбністю, — теж реагують на зовнішню загрозу згуртованістю. Просто роблять це по-своєму.
Хто такі бонобо і чим вони особливі
Бонобо — це вид людиноподібних мавп, який разом із шимпанзе має з нами близько 98,7% спільної ДНК. Проте їхня соціальна модель разюче відрізняється. Якщо шимпанзе часто вирішують конфлікти силою, то бонобо роблять ставку на співпрацю, соціальні зв’язки та зниження напруги.
Їхні спільноти зазвичай очолюють самки, а ключову роль у підтриманні миру відіграє взаємодія — грумінг, жести, вокалізація і навіть сексуальна поведінка, яку бонобо використовують для залагодження конфліктів. Для них зв’язок усередині групи — не просто соціальна риса, а стратегія виживання.
Що показало дослідження
Міжнародна команда науковців під керівництвом дослідників з Кіотського університету спостерігала за вісьмома групами бонобо у п’яти дослідницьких центрах у різних країнах. Вчені відтворювали записи голосів інших груп бонобо, імітуючи присутність «чужинців», а потім аналізували реакцію тварин.
Результат виявився несподіваним, але показовим. Бонобо чітко помічали зовнішній сигнал: ставали уважнішими, частіше сиділи насторожено, менше відпочивали. Водночас у групі з’являлося більше дружніх взаємодій — зокрема грумінгу, який для приматів є важливим способом зміцнення соціальних зв’язків.
Це зростання згуртованості було помірним, значно слабшим, ніж у шимпанзе. Але саме в цьому і полягає суть відкриття.
Мир замість агресії
Коли шимпанзе відчувають присутність суперників, це часто супроводжується агресією та готовністю до насильства. Бонобо ж обирають іншу стратегію. Вони не ігнорують потенційну загрозу, але замість ескалації конфлікту «підсилюють» внутрішні зв’язки.
Інакше кажучи, бонобо теж реагують на принцип «ми проти них», але без війни. Вони відповідають не ударами, а близькістю.
Що це означає для людей
Дослідники вважають, що спільний предок людей, шимпанзе і бонобо, який жив 5–6 мільйонів років тому, вже мав механізми реагування на міжгрупову напругу. Згодом різні види пішли різними шляхами. Бонобо, ймовірно, поступово відмовилися від смертельної внутрішньовидової агресії, тоді як інші примати — включно з людьми — її зберегли.
Це робить бонобо унікальними: на сьогодні вони єдині відомі примати, включно з людьми, у яких не зафіксовано вбивств усередині виду.
Чому це важливо
Бонобо показують, що еволюція не прирікає нас на насильство. Навіть маючи спільне коріння з агресивними видами, можна розвинути іншу соціальну модель — засновану на зв’язках, а не на страху.
Для людей це важливий сигнал. Наші інстинкти можуть штовхати нас до поділу на «своїх» і «чужих», але приклад бонобо доводить: завжди є альтернатива. Об’єднуватися можна не лише проти когось, а й заради збереження миру всередині групи.
Дослідження опубліковане у науковому журналі PLOS ONE і додає ще один аргумент на користь того, що майбутнє людських спільнот — це не лише питання біології, а й вибору.