Нещодавно досліджена міська забудова втраченного міста Бронзової доби на території сучасного Казахстану занурила археологів у складне міське планування розвинутого промислового центру з виробництва олов’яної бронзи приблизно 1600 року до н.е.
Хоча загублене місто Семиярка було вперше виявлене у 2000-х роках, нові розкопки та подальше дослідження, опубліковане в журналі Antiquity Project Gallery, показали, що заплановане поселення площею 346 акрів було у чотири рази більшим за будь-яке інше давнє поселення регіону того часу.
«Це одне з найвидатніших археологічних відкриттів у цьому регіоні за десятиліття», — сказала у заяві провідна авторка дослідження, археологиня Університетського коледжу Лондона Міл’яна Радивойєвич. «Семиярка змінює наше уявлення про степові суспільства. Вона показує, що кочові спільноти могли будувати й підтримувати постійні, організовані поселення, зосереджені навколо ймовірно великої промисловості — справжнього “міського вузла” степу».
Цією промисловістю було виробництво олов’яної бронзи, важливого товару своєї доби, хоча про конкретні технологічні процеси в регіоні відомо небагато.
Дослідники з UCL, Торайгирового університету та Даремського університету вперше спільно провели детальне вивчення місцевості. Вони виявили залишки міста з двома рядами прямокутних земляних насипів заввишки приблизно один метр — колишніх фундаментів багатокімнатних жител. Поблизу команда знайшла більшу центральну споруду, удвічі більшу за звичайні будинки. Це могла бути як громадська будівля, так і ритуальний об’єкт, або ж резиденція родини з високим статусом.
Дослідники називають розміри та сталість цього поселення несподіваними, адже вважалося, що люди того часу були напівкочовими. «Масштаби та структура Семиярки не схожі ні на що інше, відоме нам у степовій зоні», — сказав у заяві співавтор дослідження, професор Даремського університету Ден Лоуренс.
«Прямолінійні комплекси та потенційно монументальна будівля показують, що громади Бронзової доби тут розвивали складні, сплановані поселення, подібні до тих, що існували у більш традиційно “міських” регіонах стародавнього світу».
Виробництво бронзи відігравало ключову роль у підтримці зростання міста. Метал був рідкісним у Євразійському степу, проте дослідники виявили так звану «промислову зону», повністю зосереджену на металургійному виробництві олов’яної бронзи — основного бронзового сплаву тієї епохи. Під час розкопок було знайдено тиглі, шлак та предмети з олов’яної бронзи, що свідчить про існування складної виробничої системи (а не дрібних майстерень) у межах міста.
Оскільки цілий сектор поселення був присвячений бронзі — мешканці, ймовірно, видобували сировину в сусідніх Алтайських горах — дослідники вважають, що йшлося про високоорганізовану промисловість.
«Пам’ятка являє собою унікальне поселення зі спланованою архітектурою — включно з центральною монументальною спорудою — незначною кількістю кераміки та доказами організованого виробництва олов’яної бронзи», — пишуть автори.
По всій території археологи знайшли металеві артефакти та фрагменти кераміки, деякі з яких збігаються з культурою алексєєвсько-саргаринських та челябінсько-черкесських племен. Це свідчить, що жителі Семиярки взаємодіяли й торгували з сусідніми групами. Команда зазначає, що житла, виробництво олов’яної бронзи та активна торгівля роблять «Місто Семи Ярів» регіональною силою Бронзової доби, яке 3600 років тому було центром торгівлі та комерції.