На антарктичному півострові зафіксували найшвидше руйнування льодовика в історії
Льодовик на східній частині Антарктичного півострова встановив новий швидкісний рекорд. Наприкінці 2022 року льодовик Гекторія (Hektoria Glacier) відступив приблизно на вісім кілометрів усього за два місяці — це найшвидше задокументоване руйнування прикріпленого до морського дна антарктичного льодовика.
Дослідники виявили, що причина колапсу була напрочуд простою: пласке морське дно під льодовиком дозволило йому частково «спливти», після чого маса льоду розламалася на величезні брили. Нове дослідження показало, що пік відступу припав на листопад–грудень 2022 року, коли льодовик рухався назад зі швидкістю близько 0,8 кілометра на день.
Керівницею роботи стала Наомі Очват, постдокторантка з Інституту дослідження екологічних наук (CIRES) при Університеті Колорадо в Боулдері. «Коли ми пролетіли над Гекторією на початку 2024 року, я не могла повірити масштабам ділянки, що обвалилася», — сказала вона. — «Якби ми мали лише одне зображення кожні три місяці, ми б навіть не помітили, що льодовик втратив понад півтора кілометра лише за два дні».
Як стався колапс льодовика Гекторія
Під льодовиком розташовується крижана рівнина — плоска ділянка морського дна, де лід лише злегка торкається поверхні. Такий стан робить льодовик нестабільним: навіть невелике потоншення може змусити його спливти. Лінія прикріплення льоду до дна (так звана лінія заземлення) може різко зміщуватися залежно від припливів чи танення.
Коли товща Гекторії стала досить тонкою, щоб спливти над рівниною, сили гравітації та плавучості запустили процес розпаду. Потужні блоки льоду перекидалися вперед і відламувалися, утворюючи айсберги. Ці події супроводжувалися шестома льодовиковими землетрусами, характерними для моментів, коли айсберги перевертаються або відриваються від льодовикового фронту.
Руйнування, видиме з космосу
Супутникові спостереження показали, що швидкість руху льоду зросла в шість разів, коли передня частина льодовика почала руйнуватися. Дані лазерної альтиметрії виявили інтенсивне танення — близько 80 метрів на рік.
Цікаво, що колапс не був спричинений аномально теплими океанічними водами чи поверхневим таненням. Він стався після зникнення сезонного шару припайного льоду, який зазвичай стримує хвилі та утримує айсберги.
Подібне прискорення вже спостерігалося після обвалення льодовикового шельфу Larsen B у 2002 році — тоді навколишні льодовики також пришвидшили свій рух і почали активно танути.
Чому це важливо для рівня моря
Хоча Гекторія не є найбільшим льодовиком Антарктиди, його геологічна будова — типова для багатьох інших. Пласкі ділянки морського дна вважаються найуразливішими зонами, де льодовики можуть «спливати» й руйнуватися лавиноподібно. Дослідження давніх кліматичних процесів показує, що коли лінії заземлення опинялися на таких рівнинах, швидкість відступу могла сягати від 55 до 600 метрів на добу.
«Якщо подібні умови виникнуть під більшими льодовиками, це може значно прискорити підвищення рівня моря», — зазначає Тед Скамбос, провідний науковець CIRES і співавтор дослідження.
Погляд у майбутнє
Тепер дослідники шукають інші льодовики, розташовані на схожих пласких ділянках морського дна. Для цього вони використовують радарні, сейсмічні та супутникові дані, щоб визначити потенційно небезпечні зони. Саме там навіть кілька метрів додаткового танення можуть призвести до відриву льодовика від дна й швидкого руйнування.
Науковці також наголошують, що сучасні кліматичні моделі потребують оновлення. Більшість прогнозів розглядає відступ льодовиків як поступовий процес, хоча нові дані свідчать, що він може раптово прискорюватися у 10 разів, щойно лід починає плавати. Врахування таких «ефектів плавучості» може суттєво змінити часові оцінки підвищення рівня моря, особливо для Західної Антарктиди, яка вже перебуває на межі критичної нестабільності.
Уроки від льодовика Гекторія
Дослідження залишає два головні запитання: де ще під танучим льодом ховаються пласкі морські рівнини, і як швидко повертаються або зникають припаяний лід та крижана суміш айсбергів (ice mélange), що стабілізують льодовикові фронти.
Цей випадок змінює уявлення про динаміку антарктичних льодовиків. Моделі тепер мають враховувати раптове спливання льоду, перекидання масивних брил і короткочасні, але потужні прискорення руху. Це не сенсація, а просто новий, точніший опис того, як поводиться льодовик, коли під ним зникає опора.
Дослідження опубліковане у журналі Nature Geoscience.