Зовсім новий вид еласмозавра під назвою Traskasaura sandrae був ідентифікований з трьох екземплярів, знайдених на острові Ванкувер. Вчені нарешті розгадали таємницю походження доісторичного морського чудовиська. Морська рептилія, яка могла виростати приблизно до 12 метрів завдовжки та мала важкі зуби для дроблення здобичі, була раніше відома з кількох наборів скам’янілостей, виявлених протягом останніх двох десятиліть.
Однією з ключових скам’янілостей був повний, але погано збережений скелет дорослої особини віком близько 85 мільйонів років, виявлений у 1988 році на острові Ванкувер у Британській Колумбії, Канада. Вважалося, що він походить від групи довгошиїх рептилій, відомих як плезіозаври. Однак досі вчені не були впевнені, чи належить він новому виду, чи раніше виявленому.
«Ідентичність тварини, яка залишила скам’янілості, залишається загадкою», – заявив Ф. Робін О’Кіф, професор анатомії в Університеті Маршалла в Західній Вірджинії. «Наше нове дослідження, опубліковане сьогодні, нарешті розгадує цю таємницю».
У новому дослідженні, опублікованому 22 травня в журналі «Journal of Systematic Palaeontology», О’Кіф та його колеги офіційно класифікували всі скам’янілості як Traskasaura sandrae. Цей вид настільки відрізняється від інших морських рептилій, що дослідники віднесли його до абсолютно нового роду, Traskasaura, у підгрупі плезіозаврів, які називаються еласмозаврами.
Еласмозаври, як і інші плезіозаври, жили протягом усього крейдяного періоду (145–66 мільйонів років тому) разом з динозаврами та ділили океани з іншими морськими рептиліями, включаючи іхтіозаврів та мозазаврів. Плезіозаври характеризувалися маленькими головами на довгих шиях, широким тілом та чотирма великими, схожими на весла, кінцівками. Міфічне чудовисько Лох-Несса зазвичай зображується як плезіозавр. Вважається, що вони дихали повітрям і, ймовірно, регулярно спливали на поверхню, подібно до сучасних морських ссавців.
Перший зразок T. sandrae був виявлений у 1988 році у формації Хаслам на острові Ванкувер, був офіційно описаний вченими у 2002 році та датується 86-83 мільйонами років тому. Інші скам’янілості, знайдені в тому ж регіоні, включають праву плечову кістку та «чудово збережений» скелет молодої особини. Хоча дорослий екземпляр, виявлений у 1988 році, не зовсім відрізнявся від інших еласмозаврів, він також не був достатньо схожий на жодний відомий вид.
«На цьому скелеті відносно мало ознак є однозначними», – пишуть дослідники у своїй статті.
Новіші скам’янілості також мали дивні риси, але вони були недостатньо повними, щоб підтвердити можливість існування нового виду. Однак найновіший зразок скелета молодої особини допоміг пролити світло на особливості цих стародавніх істот, показавши, що три з них мали однакові ключові риси.
«Він має дуже дивне поєднання примітивних та похідних рис — зокрема, плече не схоже на жодного іншого плезіозавра, якого я коли-небудь бачив», — сказав О’Кіф.
Проаналізувавши особливості всіх трьох скам’янілостей, дослідники дійшли висновку, що всі вони повинні належати до нового роду еласмозаврів. Вважається, що T. sandrae має щонайменше 50 хребців у шиї. Ця адаптація, можливо, зробила цього водного хижака надзвичайно вправним у плаванні вниз і свідчить про те, що він полював на здобич, пірнаючи зверху.
А як щодо їхнього раціону? Амонітові молюски, яких було багато в океанах у крейдяний період, є «гарним кандидатом — завдяки міцним зубам трасказавра, ідеальним, можливо, для подрібнення мушель амонітів», — сказав О’Кіф.
«Коли я вперше побачив скам’янілості та зрозумів, що вони представляють новий таксон, я подумав, що він може бути пов’язаний з іншими плезіозаврами з Антарктики», – сказав О’Кіф. «Мій чилійський колега Родріго Отеро думав інакше, і він мав рацію; трасказавр – це дивний, конвергентно еволюціонований, захопливий звір».