Революційне дослідження виявило докази того, що у Британії залізної доби спадкування земель відбувалося за жіночою лінією, а чоловіки переїжджали жити до спільнот своїх дружин. Це є першим задокументованим випадком такої системи в доісторичній Європі. Міжнародна команда генетиків під керівництвом дослідників з Трініті-коледжу в Дубліні співпрацювала з археологами з Борнмутського університету, щоб пролити світло на структуру суспільства Британії залізної доби. Їхні результати свідчать про значний політичний та соціальний вплив жінок.
Дослідники скористалися унікальною можливістю секвенувати ДНК численних індивідів в межах однієї спільноти. Вони проаналізували понад 50 стародавніх геномів, отриманих з поховань у графстві Дорсет на півдні Англії, датованих періодами до та після римського завоювання в 43 році нашої ери. Аналіз показав, що ця спільнота була організована навколо матрилінійних зв’язків — походження за жіночою лінією.
Докторка Лара Кессіді, доцентка кафедри генетики Трініті-коледжу, очолила дослідження, опубліковане у провідному міжнародному журналі Nature. Вона зазначила:
«Це було кладовище великої родинної групи. Ми реконструювали родове дерево з багатьма різними гілками та з’ясували, що більшість членів походять за материнською лінією від однієї жінки, яка жила століття тому. Натомість зв’язки за батьківською лінією майже відсутні.
Це свідчить про те, що чоловіки переїжджали до спільнот своїх дружин після шлюбу, а земля, ймовірно, передавалася за жіночою лінією. Це перший раз, коли така система була задокументована в доісторичній Європі, і вона вказує на соціальну та політичну силу жінок. Це явище досить рідкісне в сучасних суспільствах, але, можливо, так було не завжди».
Докази поширеної матрилокальності
Команда виявила, що цей тип соціальної організації, відомий як матрилокальність, був поширений не лише у Дорсеті. Аналізуючи дані попередніх генетичних досліджень Британії залізної доби, вони помітили схожі моделі, хоч і на менших вибірках.
Професор генетики населення Дан Бредлі з Трініті-коледжу, співавтор дослідження, додав:
«По всій Британії ми знаходили кладовища, де більшість людей мали спільне материнське походження від невеликої групи жінок. У Йоркширі, наприклад, домінуюча матрилінія встановилася ще до 400 року до н. е. Це було поширене явище з глибокими коренями на острові».
Поховання пізньої залізної доби в Дорсеті
Археологи взяли зразки ДНК на місці поблизу села Вінтерборн Кінгстон у Дорсеті, відомому як «Дурополіс», яке Борнмутський університет розкопує з 2009 року. У минулому дослідники відзначали, що більш багаті поховання громади «Дуротрігів» належали жінкам.
Родинна динаміка та знання предків
Доктор Майлз Рассел, керівник розкопок і співавтор дослідження, зауважив:
«Знання про Британію залізної доби походять переважно від грецьких та римських письменників, які не завжди були надійними. Однак їхні коментарі про британських жінок вражають у світлі цих знахідок. Коли римляни прибули, їх здивувало, що жінки займали владні позиції. Двоє з перших відомих правителів були королевами — Боудіка і Картімандуя, які командували арміями.
Археологія та тепер генетика показують, що жінки мали великий вплив у багатьох сферах життя залізної доби. Можливо, саме материнська спадковість була основним фактором формування ідентичності груп».
Дослідники також виявили сліди міграції до південного узбережжя Англії під час залізної доби, що раніше не фіксувалося. Це додає аргументів до дискусій про прибуття кельтської мови до Британії.
Докторка Кессіді підсумувала: «Міграція до Британії наприкінці бронзової доби вже була задокументована, що дало підстави припускати, що кельтська мова з’явилася тоді. Однак наші результати вказують на значну мобільність і в залізну добу. Можливо, кельтські мови потрапляли до Британії неодноразово».