Генетичні варіації в гені SI впливають на споживання сахарози та переваги, з потенціалом цільової терапії для обмеження споживання сахарози та покращення метаболічного стану. Дослідження пропонує нове генетичне уявлення про харчові переваги та припускає можливість націлювання на SI як засіб вибіркового зниження споживання сахарози в масштабах населення.
Дослідження проводилося під керівництвом доктора Пітера Олдісса, нині керівника групи Медичної школи Ноттінгемського університету, а також доцента Метте К. Андерсена з Центру фундаментальних метаболічних досліджень Фонду Novo Nordisk у Копенгагені та професора Мауро Д’Амато в CIC bioGUNE в Іспанії та університеті LUM в Італії. Він також залучає вчених з усього світу з Копенгагена, Гренландії, Італії та Іспанії як частину «робочої групи сахарази-ізомальтази».
Роль надлишку цукру в проблемах зі здоров’ям
Доктор Олдісс сказав: «Надлишок калорій з цукру є відомою причиною ожиріння та діабету 2 типу. У Великій Британії ми споживаємо 9-12% свого раціону з вільних цукрів, таких як сахароза, при цьому 79% населення споживає до трьох солодких закусок на день. У той же час генетичні дефекти в перетравленні сахарози пов’язані з синдромом подразненого кишечника, поширеним функціональним розладом, яким страждає до 10% населення.
«Тепер наше дослідження показує, що генетичні варіації в нашій здатності перетравлювати дієтичну сахарозу можуть впливати не тільки на те, скільки сахарози ми їмо, але й на те, наскільки ми любимо солодку їжу».
Команда експертів почала з дослідження харчової поведінки мишей без гена SI. Тут миші розвинули швидке зниження споживання сахарози та перевагу. Це було підтверджено у двох великих популяційних когортах, що включали 6000 осіб у Гренландії та 134 766 у Біобанку Великобританії.
Команда застосувала нутригенетичний підхід, щоб зрозуміти, як генетичні варіації гена SI впливають на споживання сахарози та її перевагу в організмі людини. Вражаюче те, що люди з повною нездатністю перетравлювати дієтичну сахарозу в Гренландії споживали значно менше продуктів, багатих сахарозою, тоді як люди з дефектним, частково функціональним геном SI у Великобританії менше любили продукти, багаті сахарозою.
Наслідки для громадського здоров’я та терапії
«Ці результати свідчать про те, що генетичні варіації в нашій здатності перетравлювати дієтичну сахарозу можуть впливати на наше споживання та переваги продуктів, багатих на сахарозу, водночас відкриваючи можливість націлювання на SI для вибіркового зниження споживання сахарози на рівні населення», — говорить д-р Олдісс.
«У майбутньому розуміння того, як дефекти гена SI діють на зниження споживання та переваг харчової сахарози, сприятиме розробці нових терапевтичних засобів, які допоможуть обмежити споживання сахарози в усьому населенні для покращення здоров’я травлення та обміну речовин».