Зараз ми можемо почути шепіт одного з найбільших і найдавніших живих організмів на Землі, коли тремтіння мільйона листків відбивається в його корінні. Ліс з одного дерева, відомого як Пандо (латиною – «я поширююсь»), має 47 000 стебел (всі з однаковою ДНК), що проростають зі спільної кореневої системи на 100 акрах (40 гектарах) в штаті Юта.
Тут ця одинока осика тремтлива (Populus tremuloides) поступово перетворилася на масивну рослину вагою 6 000 метричних тонн, що зробило її найбільшим за масою живим організмом у світі.
Після, можливо, 12 000 років життя на Землі ця масивна рослина, чиї деревоподібні стебла здіймаються до 24 метрів (80 футів), безумовно, має багато чого сказати. І записи, опубліковані цього року, дозволяють нам «почути» її, як ніколи раніше.
«Результати дуже спокусливі», – сказав Ланс Одітт, засновник “Друзів Пандо”, коли проєкт був представлений у 2023 році.
«Хоча це починалося як мистецтво, ми бачимо величезний потенціал для використання в науці. Вітер, перетворений на вібрацію (звук) і подорожуючи кореневою системою, може також розкрити внутрішню роботу величезної прихованої гідравлічної системи Пандо неруйнівним способом».
Звукорежисер Джефф Райс експериментально помістив гідрофон у дупло біля основи гілки і протягнув його до коріння дерева, не сподіваючись почути багато.
«Гідрофонам для роботи потрібна не лише вода, – каже Райс. «Вони також можуть вловлювати вібрації з таких поверхонь, як коріння, і коли я вдягнув навушники, то був миттєво здивований. Щось відбувалося. Був слабкий звук».
Під час грози цей звук посилився – пристрій зафіксував моторошний низький гуркіт.
«Я думаю, що ви чуєте звук мільйонів листочків у лісі, які вібрують на дереві і передаються по гілках вниз, до землі», – пояснив Райс, представляючи свої записи на 184-му засіданні Американського акустичного товариства, як повідомляє The Guardian.
Гідрофон також зафіксував удари від постукування по гілці на відстані 90 футів, хоча цей звук не було чутно через повітря на такій відстані. Це підтверджує теорію про те, що коренева система Пандо взаємопов’язана, але для підтвердження того, що звук не поширюється крізь ґрунт, необхідна належна експериментальна установка.
Такі спільні кореневі системи характерні для колоніальних осик, що тремтять, але розмір і вік Пандо роблять її унікальною. Хоча осики тремтячі можуть розмножуватися насінням, вони рідко виростають з нього, оскільки запилення відбувається рідко, оскільки великі осикові деревостани, як правило, одностатеві, тобто є клонами однієї і тієї ж особини.
Друзі Пандо запросили Райса як художника-резидента, щоб спробувати краще зрозуміти цю дивну, величезну істоту. Одітт сподівається використати звук, щоб нанести на карту клубок коренів Пандо.
«Звуки красиві і цікаві, але з практичної точки зору, природні звуки можна використовувати для документування здоров’я довкілля, – каже Райс. «Вони є записом місцевого біорізноманіття і забезпечують базову лінію, яку можна виміряти на тлі змін у навколишньому середовищі».
Райс також зафіксував листя, кору та навколишню екосистему Пандо.
«Друзі Пандо планують використати зібрані дані як основу для додаткових досліджень руху води, взаємозв’язку гілок, колоній комах і глибини залягання коренів – всього того, про що ми сьогодні знаємо дуже мало», – сказав Одітт.
На жаль, це величне дерево деградує, і дослідники занепокоєні тим, що дні Пандо і всього лісового життя, яке воно підтримує, полічені. Діяльність людини, в тому числі вирубка лісу та вбивство хижаків, які зменшують чисельність травоїдних тварин, з’їдає цю стародавню істоту.
Тим більше причин послухати «Тремтячого велетня», поки він ще може поділитися своїми таємницями. Запис було представлено на 184-му засіданні Американського акустичного товариства. Попередня версія цієї статті була опублікована в травні 2023 року.