Лікарі запропонували нові пігулки від «клітинного голоду»

Ожиріння за останні 50 років стало зустрічатися втричі частіше і зайняло страхітливу п’яту позицію в причинах смерті. Чи не відстає від нього і діабет другого типу. Дослідники з університету Мічігану запропонували новий метод п’ятикратного збільшення ефективності в зниженні апетиту і втраті ваги.

Мільйони людей по всьому світу страждають від цих захворювань, які не тільки знижують якість життя, але можуть призвести до серйозних ускладнень. Існуючі методи лікування, такі як інсулінотерапія або препарати, що імітують дію гормону глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), не завжди ефективні та можуть мати побічні ефекти.

Ризику виникнення діабету другого типу схильні до звичайних людей. Зазвичай це пояснюють тим, що цукру в сучасному раціоні значно більше норм, що рекомендуються, але на практиці страждають ним і ті, хто споживають трохи цукрів. За цієї хвороби знижується здатність організму виробляти інсулін. Цей гормон у нормі допомагає клітинам поглинати глюкозу. У результаті крові глюкоза підвищується, але у клітини не надходить. Поступово вони починають вмирати з голоду. Це призводить до хвороб серця, інсультів, сліпоти, ниркової недостатності та навіть ампутації кінцівок.

Щоб запобігти голодуванню клітин, вчені вдосконалили спосіб «вгамувати» голод нейрогормональним шляхом. Дослідники виявили, що спільне застосування препаратів GLP-1 з активатором рецептора меланокортину 4 (MC4R) або антагоністом рецептора меланокортину 3 (MC3R) може знизити апетиту до п’яти разів без побічних ефектів.

Рецептори меланокортинів розташовані в головному мозку та відіграють важливу роль у регуляції апетиту та енергетичного балансу. Глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1) – це гормон, що виробляється в кишківнику, що допомагає регулювати апетит та рівень цукру в крові. Активація MC4R або блокування MC3R підвищує чутливість до GLP-1, що призводить до зниження апетиту і втрати ваги.

Своїми досягненнями автори поділилися в журналі The Journal of Clinical Investigation. Вони сподіваються, що це відкриття допоможе створити безпечніші методи запобігання та лікування ожиріння та діабету другого типу. Хворим на діабет дасть можливість скоригувати лікування та знизити дози препаратів, необхідні для досягнення бажаного ефекту. І, можливо, подарує шанс тим пацієнтам, які не реагують на існуючі ліки.

Але це поки що в теорії. А на практиці ще належить провести дослідження на людях. Поточні експерименти поставлені на мишах, організми яких серйозно відрізняються від людського. Проте висока консервативність метаболічних систем і наявність аналогічних білків і рецепторів у людей обнадіює. Вчені впевнені, що на людях це спрацює аналогічним чином. Можливо, недалеко те майбутнє, в якому таблетками дійсно можна буде наїстися.