Процес розмноження гігантських морських павуків з Антарктиди не попадався на очі дослідникам понад 140 років — з моменту їх відкриття й досі. Нещодавно вчені вирушили на віддалений континент і на власні очі побачили поведінку цих загадкових істот.
Морські павуки (клас Pycnogonida) – це група павукоподібних безхребетних, що мешкають у морських середовищах по всьому світу. Більшість їх розміром менше нігтя, але в антарктичного вигляду Colossendeis megalonyx розмах кінцівок (від кінчика однієї ноги до кінчика протилежної ноги) перевищує 40 сантиметрів. Ця тварина є відомим прикладом «полярного гігантизму» — еволюційного феномену, коли організми в полярних регіонах виростають до значно більших розмірів, ніж їхні родичі в теплішому кліматі.
У всіх відомих видів морських павуків самець-батько дбає про дитинчат, виношуючи ембріони на яйценосних ніжках від запліднення до вилуплення і часто після нього. Виняткова турбота самця про потомство – найрідкісніший вид батьківського піклування, і його еволюційне походження у морських павуків не розкрито до кінця.
Команда дослідників, пірнаючи під льоди Антарктики, зібрала вручну кілька павуків, які спаровувалися. Вчені перенесли в резервуари для спостереження. Виявилося, що гігантські морські павуки виношували потомство інакше, ніж інші види морських павуків. Висновки дослідників опубліковані в журналі Ecology.
На подив авторів роботи, дві різні групи, що спарюються, виробили тисячі крихітних, близько міліметра діаметром, яєць. Вони вперше були помічені у вигляді драглистої хмари, що оточує одного павука, який раніше був частиною групи спарювання. Замість того, щоб виношувати дитинчат, поки вони не вилупляться, як у більшості видів морських павуків, один із батьків (ймовірно, самець) провів два дні, прикріплюючи яйця до кам’янистого дна. Протягом кількох тижнів після відкладання дрібні яйця обросли мікроскопічними водоростями, забезпечуючи ідеальне маскування.
Вчені витримували ембріони у відфільтрованій морській воді в інкубаторах при температурі -1,8 градуса за Цельсієм протягом 11 місяців і фотографували їх кожні 2-3 тижні під мікроскопом. Розвиток йшов повільно, що притаманно антарктичних видів. Зачатки кінцівок були видні лише на 83 день і ставали все більш виразними протягом решти процесу дозрівання. Перша личинка, що вилупилася, була помічена приблизно через 8 місяців після нересту.
У результаті вчені вперше дізналися деталі життєвого циклу цих дивовижних антарктичних тварин. Відкритий механізм догляду за ембріонами у гігантських морських павуків є еволюційно проміжною стратегією між вільним нерестом і батьківським виношуванням, характерним для більшості інших груп морських павуків.
Загальна екологія та репродуктивна біологія морських видів Антарктики залишаються у переважній більшості невідомими, досі були описані лише кілька видів з цього континенту. Подібні роботи буквально проливають світло на те, як живуть тварини в одній із найменш вивчених частин світового океану.
