Науково доведено, що колись Марс був зовсім іншим місцем, з щільнішою атмосферою, вищою температурою та де колись текла вода. Свідоцтво цього минулого збереглося в незліченних поверхнях, починаючи від річкових русел і алювіальних відкладень до озерних озер.
Однак приблизно 4 мільярди років тому планета почала перетворюватися на те, що ми бачимо сьогодні, надзвичайно холодне та висушене середовище. Крім того, можливо, на Марсі були льодовикові та міжльодовикові періоди, про що свідчать зображення, схожі на зображення, зроблене NASA Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), показано вище.
Докази наявності льодовиків на Марсі включають форми рельєфу, схожі на земні, сформовані внаслідок відступу льодових потоків у міжльодовикові періоди. Хоча більшість поверхневого льоду на Марсі приурочена до полярних шапок, ці форми рельєфу можна знайти в неполярних регіонах по всій планеті. Ця функція була сфотографована за допомогою наукового експерименту з високою роздільною здатністю (HiRISE), головної камери на борту MRO. Повнорозмірне зображення (наведене нижче) пропонує ширшу перспективу та показує, як льодовиковий відклад тече вниз.
Чорно-біле зображення має розміри 5 км (3 милі) і показує лінійні хребти вздовж поверхні, відкриті скелясті уламки та заповнення всередині дна сусідніх кратерів і долин. Це схоже на те, що спостерігається на Землі, де льодовики підхоплюють каміння та ґрунт із ландшафту та переносять його на свою поверхню та під поверхню. Це дозволяє «кам’яним льодовикам» відкладати матеріал, коли вони поступово відступають і течуть вниз протягом багатьох тисяч років (або довше). Цей процес створює мережу лінійних моделей, які вчені використовують, щоб дізнатися більше про історію льодових потоків.
Ці особливості вказують на те, що, як і Земля, Марс переживав періоди охолодження та потепління, які збігалися з періодичними змінами клімату. Це могло збігатися з коливаннями осьового нахилу Марса (нахил), який подібний до орієнтації Землі — 25° проти нахилу Землі 23,4°. У більш прохолодні періоди льодовикові потоки просувалися, розширювалися та збирали сміття з ландшафту, а потім льодовики відступали, оскільки лід втрачався через танення та сублімацію. З часом цей процес залишив гірські породи та мінерали зосередженими вздовж довгих хребтів і обвалів матеріалу в низинних регіонах.
Ці зображення є нагадуванням про надзвичайно динамічний клімат Марса, те, що він зберігає сьогодні, незважаючи на всі зміни, які він зазнав. Ці зміни почалися приблизно 4 мільярди років тому, коли ядро Марса почало швидко охолоджуватися, що, як вважають, зупинило його глобальне магнітне поле. Відтоді теплішу, щільнішу атмосферу Марса повільно знищував сонячний вітер, що призвело до глобального охолодження та поступової втрати поверхневої води. Це призвело до того, що Марс став надзвичайно холодним і висушеним середовищем, яке ми бачимо сьогодні.
За іронією долі, цей перехід забезпечив ідеальне збереження доказів теплішого та вологішого минулого Марса. Без опадів і сильніших вітрів (які вимагають щільної атмосфери та колообіг води), ці об’єкти не зазнали вивітрювання та ерозії, як це відбувається на Землі. Як і річкові канали, глинисті мінерали та алювіальні відкладення, ці збережені хребти доводять, що льодовики колись існували на Марсі за його полярними регіонами. Джерело