Посеред Індійського океану є величезна гравітаційна діра, яка десятиліттями бентежила вчених. Аномалія площею мільйони квадратних кілометрів — це не фізична діра, а ділянка океану, де гравітація Землі нижча за середню.
Вчені, які вивчають «діру», довгий час вважали, що щось під нею викликає дивний ефект. Але нове дослідження показує, що дослідникам слід було дивитися навколо, а не під гравітаційною дірою, щоб розгадати таємницю її формування.
Дослідження стверджує, що причиною можуть бути шлейфи розплавленої породи, що піднімаються із залишків дна стародавнього океану.
Блакитна точка над Індійським океаном — гравітаційна «діра».
ESA – GOCE High Level Processing Facility
Сила тяжіння дуже незначно змінюється на поверхні земної кулі.
Більшість цих варіацій можна легко пояснити. Але вчені намагалися пояснити гравітаційну діру в Індійському океані, відому як низина геоїда Індійського океану.
“Різниця в силі тяжіння не велика. Ви точно не змогли б цього помітити, якби стояли прямо в центрі аномалії”, – сказав Бернхарт Штайнбергер, дослідник геодинаміки з Німецького науково-дослідного центру геонаук GFZ.
Але досить важливо, що рівень океану на ділянці площею 2.8 мільйона квадратних кілометрів приблизно на 90 метрів нижчий, ніж у навколишніх океанах.
“Я думаю, що люди зазвичай припускають, що під ним має бути щось низької щільності, що спричиняє це. Але в цьому документі насправді є інша теорія», — сказав Штайнбергер
Щоб зрозуміти, що спричинило діру, геофізик Аттріє Гош і докторант Дебанджан Пал з Індійського інституту науки в Бангалорі попросили комп’ютер змоделювати те, що могло статися.
Вони склали 19 сценаріїв того, як тектонічні плити могли рухатися навколо діри за останні 140 мільйонів років.
Їхнє дослідження, опубліковане в Geophysical Research Letters, виявило, що лише кілька сценаріїв можуть пояснити гравітаційну діру, і в жодній із цих моделей низька гравітація не була викликана тим, що було безпосередньо під нею.
Натомість вони виявили, що діра, ймовірно, була сформована шлейфами магми низької щільності.
«Це те, про що ви могли подумати раніше, ви б просто не подумали про це, тому що ви схильні думати, що під ним має бути щось», — сказав Стейнбергер, який не брав участі в дослідженні.
Згідно з дослідженням, найбільш вірогідне пояснення гравітаційної діри сходить до відділення Гондвани, суперконтиненту, на якому виникли Африка, Австралія та Індія, приблизно 120 мільйонів років тому.
Коли Індія відокремилася від Африки та врізалася в Європейську плиту, океан, який раніше був там, званий Тетіс, розколовся на частини та роздавився між континентальними плитами. Деякі крихітні частини плити все ще присутні в Середземному морі, але більша частина цієї плити все ще повільно тане назад у глибини Землі навколо Східної Африки.
“Це тягне поверхню вниз, викликаючи велику область зі зниженою гравітацією”, – сказав Штайнбергер.
Коли щільна мантія тане, вона створює шлейфи магми низької щільності. Ці та інші навколишні маси, такі як Тибетське плато, створюють відносну гравітаційну висоту, посилюючи ефект, сказав Стейнбергер.
Хімангшу Пол, вчений з Національного геофізичного дослідницького інституту в Індії, сказав NewScientist, що майбутні дослідження океану мають підтвердити, чи існують ці шлейфи в реальному житті, а не лише на комп’ютерах.