Вчені регулярно звертаються до тваринного світу за натхненням, особливо коли ведуть роботи щодо поліпшення аеродинамічних характеристик літаків. Наприклад, не так давно складні рухи крил сарани підказали їм конструкцію більш ефективних крил літальних апаратів.
Точно так же автори нового дослідження з Лондонського і Штутгартського університетів знайшли натхнення в тому, як луска допомагає рибі плавно переміщатися по воді. Як відомо, риби покладаються на високорозвинені масиви крихітних лусочок, щоб мінімізувати опір під час плавання. Вивчивши топологію поверхні луски європейського морського окуня і коропа, вчені з’ясували дещо цікаве.
Дослідження групи проводилися з використанням цифрових мікроскопів, а потім комп’ютерного моделювання для геометричної реконструкції узорів. Виявилося, що поверхня риб’ячої луски призводять до зигзагоподібного руху рідини при контакті.
Це, в свою чергу, створює «смугастий потік», який нейтралізує нестійкі коливання, які зазвичай призводять до турбулентності. В кінцевому рахунку, зигзагоподібний рух і смугастий потік, який він виробляє, зменшують опір тертя луски більш ніж на 25%.
Цей ефект вдалося повторити в масиві риб’ячої луски, прикріпленою до пластини всередині ламинарного водного тунелю в Штутгартському університеті. Якщо подібний ефект можна відтворити шляхом установки штучних решіток з «луски» до аеродинамічних поверхонь, вони мошли б зіграти важливу роль в розробці літальних апаратів нового покоління. Такі машини будуть літати швидше, споживаючи при цьому менше палива.