Депресія справді може бути пов’язана зі змінами в мозку. Але, схоже, все набагато складніше, ніж просто «хвороба пошкоджує мозок». Нове 10-річне дослідження показало, що значення може мати не стільки сам діагноз, скільки те, як саме розвивається захворювання протягом життя.
Для одних людей депресивний епізод минає, і надалі стан залишається відносно стабільним. Інші можуть роками переживати повторні епізоди або тривалий час жити із симптомами. І саме ця різниця, як припускають науковці, може бути пов’язана з тим, як змінюється структура мозку.
Вчені спостерігали за мозком ціле десятиліття
Дослідники з Німеччини протягом періоду до 10 років спостерігали за 206 людьми. Серед них було 57 учасників із великим депресивним розладом — клінічною депресією, яка суттєво впливає на повсякденне життя, — та 149 здорових учасників контрольної групи.
Кожна людина пройшла від трьох до шести МРТ-сканувань із приблизно дворічними інтервалами. Загалом команда проаналізувала 791 знімок мозку. І саме тривалі спостереження роблять цю роботу цікавою. Більшість подібних досліджень нагадують фотографію: вчені один раз сканують мозок людей із депресією та порівнюють його з мозком людей без діагнозу. Дослідження було опубліковано в JAMA Network Open.
Але одна фотографія не відповідає на головне питання: ця відмінність існувала ще до депресії чи з’явилася згодом? Цього разу вчені отримали щось більше схоже на фільм.
Дослідники стежили за трьома важливими зонами
Особливу увагу приділили трьом ділянкам мозку, які часто пов’язують із депресією: гіпокампу, острівцевій корі та дорсолатеральній префронтальній корі. Гіпокамп бере участь у формуванні пам’яті та обробці емоцій. Дорсолатеральна префронтальна кора допомагає планувати, концентрувати увагу, ухвалювати рішення та контролювати емоційні реакції.
Острівцева кора бере участь у сприйнятті емоцій та сигналів, які надходять від самого організму. Але вчені не просто запитали, чи була у людини депресія. Вони намагалися оцінити загальний тягар хвороби протягом років.
Важлива не лише депресія, а її «історія»
Для цього дослідники врахували одразу кілька показників: скільки часу людина жила з депресією, скільки депресивних епізодів пережила, яку частину часу перебувала в депресивному стані та чи потребувала госпіталізації.
І тут з’явився важливий зв’язок. Люди з більшим довготривалим тягарем депресії демонстрували швидше зменшення вимірюваного об’єму сірої речовини в гіпокампі та дорсолатеральній префронтальній корі. Сіра речовина містить велику кількість нервових клітин і структур, які беруть участь в обробці інформації.
Але тут важливо не зробити неправильний висновок. Зменшення об’єму сірої речовини на МРТ не означає автоматично, що нервові клітини загинули або мозок отримав незворотне пошкодження. Це структурний показник, який не можна напряму прирівнювати до «зруйнованого мозку».
Найбільш несподівана частина відкриття
Просто наявність діагнозу депресії не пояснювала однакові зміни мозку у всіх учасників. Навпаки, люди з більш сприятливим перебігом захворювання демонстрували відносну стабільність структури мозку.
Тобто картина виявилася зовсім не такою, ніби після встановлення діагнозу запускається один і той самий незворотний процес. Схоже, існують різні траєкторії. У когось депресія може бути відносно коротким епізодом із подальшим відновленням. У когось вона повертається знову і знову. А хтось проводить роки зі значним тягарем симптомів. Саме ці відмінності можуть бути важливішими для змін мозку, ніж проста категорія «є депресія» або «немає депресії».
Чи означає це, що лікування може повернути зміни?
Ось тут дослідники поки не дають остаточної відповіді. Робота показує зв’язок між перебігом депресії та змінами структури мозку, але не доводить, що саме тривала депресія безпосередньо спричинила ці зміни. Можливий і зворотний сценарій: певні особливості мозку могли від початку підвищувати ймовірність тяжчого або тривалішого перебігу депресії.
На мозок також можуть впливати стрес, фізичне здоров’я, умови життя, медикаменти та психотерапія. Дослідники враховували загальне застосування медикаментів, але не могли повністю відокремити вплив конкретних препаратів або психотерапії. Тому питання про те, чи здатне ефективне лікування запобігти структурним змінам або повернути їх назад, залишається відкритим.
Є й важливі обмеження
Дослідження має кілька серйозних обмежень. Група людей із депресією була відносно невеликою — лише 57 учасників. Усі учасники мали західноєвропейське походження, а дослідження проводилося в одному центрі. Деякі результати, особливо пов’язані з гіпокампом, змінювалися залежно від набору даних та статистичного підходу.
Під час незалежного повторного аналізу подібна тенденція для префронтальної кори зберігалася, але вже не досягала статистичної значущості. Крім того, виявлені зміни стосувалися відносно невеликих ділянок мозку. Тож для підтвердження результатів потрібні масштабніші дослідження з більш різноманітними групами людей.
Депресія — це не один сценарій
Головний висновок цієї роботи можна сформулювати набагато простіше, ніж здається після читання про МРТ і сіру речовину. Депресія не обов’язково залишає однаковий слід у мозку кожної людини. Учасники з тяжчим і тривалішим перебігом хвороби демонстрували іншу динаміку, ніж люди зі сприятливішим перебігом. І це важливо, тому що діагноз сам по собі не розповідає всієї історії.
Мозок змінюється протягом життя, а депресія може мати дуже різні форми та траєкторії. Тому результати дослідження, опублікованого в JAMA Network Open, не говорять, що депресія неминуче «пошкоджує мозок». Навпаки, вони залишають значно цікавіше питання: якщо структурні зміни пов’язані саме з тривалістю та тяжкістю перебігу, чи можна за допомогою ефективного лікування вплинути і на цю траєкторію?
Науковці поки не знають відповіді. Але саме те, що погіршення не спостерігалося як неминучий наслідок самого діагнозу, робить це питання особливо важливим.