Більшість із нас, ймовірно, асоціює ризик розвитку раку легенів із курінням або забрудненням повітря, проте дослідники виявили цікаву закономірність між цією хворобою та якістю нашого харчування. Науковці з Університету Флориди та Університету Кентуккі з’ясували, що молекула глікогену, яка зберігає простий цукор — глюкозу, може потенційно виступати рушієм деяких типів раку легенів.
Було виявлено, що рівень глікогену підвищений у зразках тканин легеневої аденокарциноми — типу, що становить 40% випадків раку легенів у світі. В експериментах на мишах команда з’ясувала, що більша кількість глікогену сприяє швидшому росту пухлин, тоді як його вилучення обмежувало розвиток раку.
Зображення тканини легенів
Дослідники аналізували рівень глікогену в тканинах легенів. (Clarke та ін., Nature Metabolism, 2025) У цьому дослідженні використовувалась методика, що має назву «просторова метаболоміка» — вона дозволяє виявляти особливості малих молекул у контексті їхнього розташування в тканинах. Команда використала спеціальну платформу для аналізу тканин.
«Ця платформа дала змогу по-новому поглянути на хвороби, дозволивши дослідникам виявляти раніше невідомі молекулярні закономірності та взаємодії з вражаючою точністю», — зазначає молекулярний біолог Рамон Сан з Університету Флориди.
Вчені вже деякий час досліджують зв’язок між глікогеном і різними видами раку. Здається, це джерело енергії є своєрідною “солодкою підзарядкою” для ракових клітин, що дозволяє їм розростатись так швидко, що імунна система не встигає зреагувати. Відомо, що глікоген утворюється з вуглеводів, які ми споживаємо, та є важливим джерелом енергії в м’язах під час фізичних навантажень. Він зберігає глюкозу, яку організм не використовує одразу.
Також він накопичується як результат харчування з високим вмістом жирів і вуглеводів. У цьому дослідженні миші, які отримували саме таку дієту, мали значно більший ріст пухлин, ніж ті, яких годували лише жирною, вуглеводною або звичайною їжею. Потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити зв’язок між харчуванням і раком легенів у людей, але вже зараз простежується певна асоціація.
«У довгостроковій перспективі наш підхід до профілактики раку має наслідувати успіх антитютюнової кампанії — акцентуючи увагу на громадській обізнаності та стратегіях на рівні політики, що сприяють здоровішому харчуванню як ключовому компоненту профілактики хвороб», — додає Сан.
Варто зазначити, що підвищений рівень глікогену було виявлено лише у зразках тканин аденокарциноми легенів, але не в інших типах раку легенів, таких як плоскоклітинна карцинома. Це питання потребує додаткового вивчення.
Поки що це ще раз нагадує нам, наскільки важливою є наша дієта для загального здоров’я. Так само, як червоне м’ясо й алкоголь пов’язують з підвищеним ризиком певних видів раку, цілком можливо, що в майбутньому до цього списку приєднається й рак легенів як наслідок західного типу харчування.
«Рак легенів зазвичай не вважається захворюванням, пов’язаним з дієтою», — каже Сан. — «Ми звикли думати про подібний зв’язок у випадку з раком підшлункової або печінки. Але те, що харчування може впливати й на розвиток раку легенів — ідея, про яку майже не говорять».
Дослідження опубліковано в журналі Nature Metabolism.