Позіхання, або осцитація, є одним із найбільш дивних біологічних рефлексів людини і майже усіх хребетних. Цей координований рух грудної клітки, діафрагми, гортані та піднебіння часто вважається неволевим, проте може здаватися заразним: побачивши, як хтось позіхає, ми часто змушені повторювати цей рефлекс. Науковці обговорюють його соціальну роль, а також регуляторну функцію — покращення кровообігу, насичення легенів киснем, регуляцію гормонів та інших дрібних фізіологічних процесів.
Дослідження спеціалістів з Університету Нового південного Уельсу та Neuroscience Research Australia показало неочікуване відкриття. 22 учасники були досліджені з МРТ під час звичайного дихання, позіхання, свідомого пригнічення позіхання та форсованого глибокого вдиху. Науковців здивував рух цереброспінальної рідини (CSF) та венозної крові: замість звичного протилежного потоку під час позіхання вони течуть в одному напрямку, що свідчить про регуляцію нейрорідин.
Крім того, виявлено, що внутрішній сонній артерії кровотік зростає понад третину, ймовірно, як наслідок цього руху рідини із черепа. Ці ефекти можуть сприяти очищенню організму, терморегуляції та навіть емоційній синхронізації в групі. Спонтанне позіхання, яке триває довше за заразне, може викликати вплив ще сильніший ніж штучне.
Хоча поширеність позіхання залишається загадкою, новітні дослідження показують його важливість для підтримки балансу нейрофізіологічних процесів. Здавна Гіппократ вважав, що позіхання видаляє погане повітря з легенів, а тепер сучасна нейровізуалізація наближає науку до розуміння цього дивного біологічного феномену, який впливає на циркуляцію рідини, кровообіг, терморегуляцію та емоційний стан людини.