Нові дослідження знову привернули увагу до групи хімічних речовин PFAS — так званих “вічних хімікатів”, які десятиліттями використовуються у промисловості та побуті завдяки своїй стійкості. Вчені вже давно пов’язують їх із низкою проблем зі здоров’ям, зокрема з вродженими вадами розвитку. Однак лише тепер вдалося детально пояснити, як саме одна з цих сполук може впливати на ембріон.
Йдеться про перфтордеканову кислоту (PFDA) — речовину, яку дослідники визначили як одну з найнебезпечніших серед протестованих PFAS. Робота, опублікована в журналі ACS Chemical Research in Toxicology, вперше описує чіткий молекулярний механізм її впливу на розвиток плода.
PFDA серед тисяч “вічних хімікатів”
PFAS — це величезна група, яка налічує близько 15 тисяч сполук. Вони присутні у водовідштовхувальних покриттях, упаковці, текстилі та багатьох промислових продуктах. Хоча люди щодня контактують із невеликими дозами цих речовин, підвищений ризик виникає у певних професій або регіонах — наприклад, біля виробництв, у пожежників чи працівників, які займаються обробкою лижних мазей.
Команда під керівництвом Джеда Лампа з Університету Колорадо проаналізувала 13 найпоширеніших PFAS і виявила, що саме PFDA має найсильніший негативний вплив на формування черепно-лицьової структури ембріона. За оцінками дослідників, навіть низькі рівні впливу можуть підвищувати ризик розвитку вроджених аномалій приблизно на 10%.
Як саме PFDA впливає на ембріон
Ключ до розуміння проблеми — молекула ретиноєвої кислоти. Вона відіграє критичну роль у формуванні обличчя та голови під час раннього розвитку плода, контролюючи активність сотень генів.
Організм ембріона не може самостійно регулювати рівень цієї речовини, тому залежить від балансу, який забезпечує материнський організм.
Дослідження показало, що PFDA порушує цей баланс одразу двома шляхами:
- блокує фермент CYP26A1, який відповідає за розщеплення надлишку ретиноєвої кислоти;
- знижує активність генів, що виробляють цей фермент.
У результаті виникає “подвійний удар”: токсична молекула накопичується в організмі та порушує нормальний розвиток тканин. Саме це може призводити до серйозних вад — таких як недорозвинення очей або аномалії щелепи.
Від механізму до профілактики
Вчені наголошують: головна цінність відкриття полягає в тому, що воно вперше дає чітке пояснення, як саме одна з PFAS-сполук впливає на ембріональний розвиток, а не лише демонструє статистичний зв’язок.
Це відкриває шлях до створення нових методів оцінки ризику. Йдеться про лабораторні тести та комп’ютерні моделі, які допоможуть швидше визначати, які саме хімікати є найбільш небезпечними, а які — відносно безпечними альтернативами.
Такі інструменти можуть стати важливими і для регуляторів, і для виробників, які шукають менш шкідливі матеріали. Дослідники також підкреслюють практичне значення роботи. Результати можуть бути корисними для людей із підвищеним ризиком контакту з PFAS — наприклад, пожежників або працівників промисловості.
У перспективі науковці планують вивчити, чи можна зменшити вплив PFDA під час вагітності та як зниження його рівня може вплинути на ризики вроджених вад. Хоча PFAS давно стали частиною сучасного світу, нові дані ще раз показують: їхня “вічність” у довкіллі може мати цілком реальні наслідки для найвразливішого етапу життя — розвитку людини ще до народження.