Ми часто думаємо про міграції диких птахів як про головний фактор поширення пташиного грипу, але нове дослідження показує: навіть щоденні переміщення качок, гусей та лебедів грають величезну роль у розповсюдженні вірусу. Вчені з Університету Джорджії та міжнародних команд вивчали понад 4 600 птахів 26 видів, щоб зрозуміти, як їх поведінка та середовище впливають на хвороби.
Виявилося, що птахи не рухаються випадково. Їхні пересування залежать від наявності їжі, укриттів, різноманітності середовища та навіть присутності людей. У місцях із різноманітними ландшафтами – поєднанням водно-болотних угідь, лісів і полів – птахи переміщаються значно менше, адже їм не потрібно шукати ресурси далеко. У простих ландшафтах без багатого середовища птахи долають у шість разів більші відстані, розносячи вірус далі.
Присутність людей також впливає на пересування. Парк чи заповідник може стати привабливим для птахів, а дороги та будівлі обмежують їх рух. Цікаво, що з часом птахи звикають до людей і менше уникають нас, що ще більше скорочує їх щоденні переміщення.
Середні відстані, які долають птахи, становлять близько 1,9 км за 12 годин і 7,6 км за тиждень. У зимовий період птахи летять приблизно в 2,5 рази далі, шукаючи їжу, а під час сезону розмноження вони залишаються біля гнізд, збільшуючи щільність популяції. Саме це підвищує ризик локальних спалахів вірусу, навіть якщо дальні розповсюдження зменшуються.
Дослідники відзначають важливий баланс: менше переміщень зменшує поширення хвороби на великі відстані, але збільшує ймовірність інтенсивного зараження в одному місці. Контроль за середовищем існування птахів може допомогти. Створення багатих ресурсами, різноманітних і захищених територій може змусити птахів залишатися на одному місці та уповільнити розповсюдження пташиного грипу.
Ця робота показує, що навіть буденні рухи птахів мають величезне значення для глобального здоров’я – і розуміння цих моделей допомагає людям захищати дику природу, ферми та власне здоров’я. Дослідження опубліковане у журналі Ecology Letters.